Третя відміна

Однина

1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і: в%сті, м>лодості, г<лузі, люб>ві, п>до­рожі, т%ні, ф<льші.

2. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком: вість, м>лодість, г<лузь, люб>в та ін.

3. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни мають закінчення -ю, причому:

а) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то приголосний перед -ю подовжується, а на письмі подвоюється: с%ллю, т%нню, п<мороззю, м%ццю, н%ччю, п>дорожжю.

б) Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних, переважно двома приголосними або губним (б, п, в, м, ф), а також буквою р чи щ, то подовження не відбувається, а за загальним правилом після губних та р ставиться апостроф: кр>в’ю, люб>в’ю, м<тір’ю, >б’ю, кінов<р’ю, н+хворощю, р<дістю, м>лодістю.

4. У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і: у д>­повіді, у г<лузі, у т%ні, на ос%.

5. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: люб>ве, р<досте, в%сте.