ТИРЕ У СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ

Вправа 1. Поясніть вживання тире в складносурядних реченнях.

1. Ми ненавидимо чекання — І все життя чогось ждемо (Є. Летюк). 2. Мікроби страху — убиває глузд, але живе носій їх — боягуз (Г. Тарасюк). 3. То не від сонця урожай доспів — То спів про щастя затвердів у зерні (Є. Летюк). 4. А Прометей приніс вогню людині — й багато що змінилося у світі (В. Бровченко). 5. Спитайте — і розкажуть старожили Про вік старий … недолю і пітьму (Т. Масенко).
6. Аж раптом грім — і яблуня — надвоє (Н. Гнатюк). 7. Не з початку —
з фіналу почни, І початок розкриється, наче долоня (Б. Олійник).
8. Будемо ж гідні себе й вчителів, а для цього — Будьмо собою! (В. Коротич). 9. Любистком, земним ячменем Рядки перев’ю найщиріші — І щастя загляне до мене, і стане у серці світліше (С. Будний). 10. Ми звикли сьогодні повторювати слова Чехова: «В людині все повинно бути прекрасне: і лице, і одяг, і слова, і думки» — і його життя з відстані часу малюється нам теж як щось усуціль прекрасне, гар­монійне і витончене, ніби його геніальні оповідання (П. Загребельний).

Вправа 2. Поясніть вживання тире у складнопідрядних реченнях.

1. Відомо ж, хто шукає — знайде (П. Загребельний). 2. Коли я погляд свій на небо зводжу, — Нових зірок на ньому не шукаю (Леся Українка). 3. І де б не були у поході Росії хоробрі сини — Вклонялись здаля твоїй вроді, І пісню російську у згоді співали врочисто вони (М. Нагнибіда). 4. Як не зійде сива м’ята із-під снігу — Я сльозами розтоплю холодну кригу (А. Малишко). 5. Колись-таки об ту межу спіткнусь, І страшно буде в холод трав упасти. І все-таки не цього я боюсь, Бо найстрашніше — Безвісти пропасти (Т. Северенюк). 6. Та до рідної землі на крилах би летіла — щоб хоч одним оком уздріти її, на рідні стежки-доріжки поглянути, зі своєї криниці води попити, пісень солодко-тужливих дівочих послухати (М. Вороний). 7. Слово скаже — що соловей заспіває (Нар. творчість).

Вправа 3. Перепишіть речення, розставте в них розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. Любов і надія не в зорях не в морі між людьми поради питати! (Леся Українка). 2. Гляне холодною водою обіллє (Марко Вовчок). 3. В лісах стояв скляний дзвін то на стовбурах лопалася льодова кориця (Г. Тютюнник). 4. Ольга довідавшись про наглий від’їзд Метелиці щиро запечалилась тонкий усміх на устах прив’яв і наче гіркотою полину війнув погляд (Є. Гуцало). 5. У товаристві лад усяк тому радіє (Нар. творчість). 6. Думав доля зустрінеться спіткалося горе
(Т. Шевченко). 7. Коли в грудях моїх тривога то потухає то горить коли загублена дорога а на устах любов тремтить коли уся душа тріпоче як білий парус на човні тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М. Рильський). 8. Коли згадаємо на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній Город Ярослава Мудрого дев’ятсот років тому і коли згадаємо що сто п’ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й винокурні коли згадаємо що дев’ятнадцяте століття Київ зустрів маючи лише кілька десятків кам’яних будинків і являючи собою як зазначав один мандрівник «тільки спогади та надії великого міста» то тільки тоді побачимо до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (П. Загребельний).