ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКОВИХ
ТА ДІЄПРИКМЕТНИКОВИХ СУФІКСІВ

Для прикметників і дієприкметників характерні суфікси:

1) -Н(ий) — вживається переважно в якісних і відносних прик­метниках: др\жний (спів), р%дний, мільй>нний, прин<дний, прир>дний.

2) -Н(ій) — вживається у небагатьох, переважно відносних, прикметниках: бр<тній, ж_тній, д<льній, з<дній, кр<йній, л%тній, майб\тній, незаб\тній, майст+рній, осв%тній, п%зній, р<нній, самоб\тній, суб>тній, х<тній та ін.

Суфікс -н(ій) пишеться в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж і ш: бл_жній, вчор<шній, д<внішній, дор>жній, др\жній (потиск руки), з>внішній, кол_шній, м\жній, позд>вжній, пор>жній, прийд+шній, р<нішній, сін+шній, спр<вжній, сьог>днішній, тут+шній, худ>ж­ній, але — пот\жний.

! Увага. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння: р<нній, ос%нній, д+нний, тум<нний, знам+нний.

3) Суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються тільки в прикметниках для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться завжди з двома н: невблаг<нний, нездол<нний, неоцін+нний, несказ<нний, нескінч+нний, страш+нний, (але жад<ний); суфікси прикметників завжди наголошені;

4) -ан(ий), -ен(ий), які вживаються лише в дієприкметниках і пишуться з одним н, причому наголос в дієприкметниках падає переважно на основу: б<жаний, неоц%нений, непод>ланий, неск<­заний, неск%нчений;

5) -ичн(ий), -ічн(ий) (-їчн(ий) виступають, як правило, у прикметниках, утворених від слів іншомовного походження, якщо основа їх закінчується на д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (суфікс -ичн(ий): істор_чний, математ_чний, клас_чний, після решти приголосних — суфікс -ічн(ий): академ%чний, техн%чний, хім%чний, а після голосних — -їчн(ий): героїчний, проза^чний, арха^чний;

6) -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників 1-ї відміни, причому після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин: б<ба – б<бин, Г<ля – Г<лин, К>ля – К>лин, Мар\ся – Мар\син, свекр\ха – свекр\шин, а після голосних — -їн: Мар%я – Мар%їн, Соф%я – Соф%їн.

! Увага. Приголосні г, к(шк), х перед суфіксом -ин чергуються з ж, ч(щ), ш: Ольга – Ольжин, дочк< – дочч_н, Мел<шка – Мел<щин, св<ха – св<шин.

7) Суфікси -ин(ий), -їн(ий) вживаються у прикметниках зі зна­ченням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий): бджол_ний, гороб_ний, кач_ний, орл_ний, а після голосних і апострофа — -їн(ий): змі^ний, солов’^ний;

8) -ов(ий) вживається в прикметниках (незалежно від наголосу), після твердого приголосного: вітров_й, казк>вий, кв<рцовий, свят­к>вий, служб>вий; після шиплячих ж, ч, ш, щ і м’якого приголосного або й (наголос падає на закінчення): дійов_й, грошов_й, дощов_й, життьов_й, крайов_й, нульов_й, стильов_й;

9) -ев(ий) вживається в прикметниках після м’якого або шиплячого приголосного (наголос переважно падає на основу): берез­н+вий, груш+вий, овоч+вий, с_тцевий.

! Увага. Ці самі правила поширюються на правопис суфіксів
-ов-, -ев-(-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: -ов пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: м<йстер – м<йстрова – м<йстрове; Петр> – Петр>ва – Петр>ве; Шевч+нко – Шевч+нкова – Шевч+н­кове; суфікс -ев (після голосного — -єв) пишеться у присвійних прикметниках, утворених від прикметників м’якої та мішаної груп: Ігор – Ігорева, Олекс%й – Олекс%єва, кобз<р – кобзар+ва, скрип<ль – скрипал+ва, тов<риш – тов<ришева.

10) Суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних — -юват(ий) вживається у прикметниках на позначення певного вияву ознаки: круглув<тий, червонув<тий, синюв<тий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплув<тий, остюкув<тий, піскув<тий;

11) суфікс -овит(ий) вживається на означення високого ступеня вияву ознаки: грошов_тий, гордов_тий, таланов_тий.

Вправа 1. Перепишіть речення. Від іменників, що в дужках, утворіть присвійні прикметники. Поясніть їх правопис.

1. Хто знає, чи не (дідусь) легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в (Таня) душу першу любов до рідного краю (О. Гончар). 2. У (тітка) яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя (Є. Гуцало). 3. Бачу (Сергій) замислений профіль. 4. В (Сергій) настрої з’явилась великодушність (О. Гончар). 5. Курна дорога з-під (Маланка) ніг біжить у поле (М. Коцюбинський). 6. На березі гомоніли рибалки з (Мусій) артілі (Ю. Яновський).

Вправа 2. Утворіть від поданих термінів-іменників терміни-прикметники. Складіть з ними терміносполуки. Наприклад: податок — податковий; подат­кова інспекція.

Оренда, закупівля, маркетинг, валюта, бартер, товар, бухгалтерія, фірма, спонсор, акціонер, кошти, премія, план, галузь, суспільство, кошторис, брокер, готівка, кредит, дилер, холдинг, лізинг, аукціон, криза, банк, прибуток, амортизація, баланс.

Вправа 3. Перепишіть речення і вставте, де потрібно, пропущені букви. Поясніть їх написання.

1. З надламан…ої лосями березової гілки прозорими краплинами сльозиться солодкий сік. 2. Вийшла на узлісся стара лосиха з довгоногим новонароджен…им лосеням, задрімала на теплому веснян…ому сонечку. 3. А над синіми калюжами, над зігрітою пробуджен…ою землею, в золотому промінні сонця стоїть мошва (І. Соко­ловський). 4. Історія — це святая святих народу, недоторкан…а для злодійських рук (О. Довженко). 5. Нема речей непізнан…их, а є лише досі ще не пізнан…і (М. Рильський). 6. Повні, рожеві, як діти, збуджен…і зі сну, пливли по небі хмаринки (М. Коцюбинський). 7. Вже минули село і поїхали понад течією, обсаджен…ою густими старими вербами (І. Нечуй-Левицький).

Вправа 4. Перепишіть текст. Визначте суфікси і поясніть їхнє словотвірне значення.

Вони прокинулись уранці, взявши снасті, подались до Десни. Сонце ще не зійшло, і по сивуватій воді курівся туманець. Він сходив де-не-де пасемками, волокнистими хмарками, розливався білявими озерцями над водною гладдю, а річка бистро бігла під тими химерними заростями, і вони теж наче злегка посувались над течією… Човен, пофарбований у голубе, рясно вкрився маковим зерном роси, і весла, що стояли вночі коло намету, теж були мокрі… Хоч би тобі вітрець війнув — тихо було, і лише човен порушив ту тишу, шерхнувши днищем по піску, та весла сонно булькнули у воду.

(Є. Гуцало).

Вправа 5. Перепишіть текст і поясніть правопис виділених слів.

Дукач — металева, часто визолочена нагрудна прикраса, характерна деталь українського жіночого вбрання, один з видів художніх виробів місцевих народних ювелірів.

У багатьох музеях України і в кількох великих музеях Санкт-Петербурга й Москви зберігаються колекції дукачів — медалевидних металевих прикрас, які ще в недалекому минулому були частиною жіночого й дівочого селянського вбрання багатьох областей України.

Існує велика різноманітність вироблених у майстернях українських ювелірів-золотарів форм цієї традиційної жіночої прикраси: від скромної медалі з вушком, все багатство якої становить гра світла на рельєфі начищеної до блиску міді, до приваблюючого простотою технічних рішень, але все-такимедаллю — витвором образотворчого мистецтва у дрібній металопластиці. досить складного ювелірного виробу, в якому визолочений медальйон з зображеннями на обох боках з’єднувався з позолоченою і прикрашеною різнобарвними скельцями брошкою. Проте і в найскладніших своїх варіантах дукач залишається

(І. Спаський).

Вправа 6. Перепишіть слова, поставте в них наголос, порівняйте правопис прикметників і дієприкметників. Складіть шість речень з будь-якими словами з цих пар.

Несказанний — несказаний

Нескінченний — нескінчений

Незліченний — незлічений

Неоціненний — неоцінений

Незрівнянний — незрівняний

Недоторканний — недоторканий

Здійсненний — здійснений

Вправа 7. Перепишіть текст. Знайдіть дієприкметники та поясніть їх написання. З’ясуйте, зразком якого стилю є поданий текст. Обґрунтуйте свою відповідь.

Людина створила культуру, а культура людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці і культурі мови. Культура — це не тільки все те, що створене руками і розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови. Належачи до певного соціуму, індивідуум зі своєю появою на світ органічно входить у вироблену його співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм. Чим міцніші зв’язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватись від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ. Ослаблення зв’язків з культурою свого соціуму, втрата його мови, нехтування його звичаями негативно позначаються на самооцінці вчинків індивідуума, на його ставленні до співвітчизників, до результатів колективної і індивідуальної діяльності. Отже, духовна культура міцними, хоч і невидимими нитками зв’язана з матеріальною культурою. Тому-то наше суспільство, пробудившись від довгого інтелектуального сну і приступивши до морального самоочищення, побачило ті болячки, які багато років прикривалися бадьорими лозунгами і закликами. Не пройшла повз увагу суспільства і мовна проблема…

(«Культура української мови»).