ПРАВОПИС ЧАСТОК

Розрізняють частки словотворчі, які утворюють нові слова, і формотворчі, які утворюють форми слів (хай, би та ін.).

Словотворчі частки пишуться разом, окремо і через дефіс.

Разом пишуться:

1) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аб_що, аб_хто, анітр>хи, аніск%льки, дед<лі, д+коли, чим<ло, щос_ли, щонайкр<щий, щопр<вда, яком>га, якщ> та ін.

2) Частки би(б), то, що в складі сполучників: щоб, якб_, нем>в­бито, н%бито, аб>що, і частка же(ж) у складі стверджувальних часток авж+ж, ат>ж.

3) Частка -ся(сь) у зворотних дієсловах та у складі займенників і прислівників: навч<ється, буд\ється, хтось, як_йсь, десь, кол_сь.

4) Частка не, коли вона виступає у складі будь-якої частини мови у ролі префікса і, отже, слово без не не вживається: нев%льник, нег>­да, нед\га, н+жить, немовл#, нен<висть, н+ук — іменники; невгас_­мий, непох_тний, незліч+нний, невп_нний, невсип\щий, нег<йний, не­н<висний, нест#мний — прикметники; невд>взі, невп_нно, нев_нно, незаб<ром, непор\шно, несамов_то, несказ<нно — прислівники.

З дієсловами не пишеться завжди окремо, крім тих, які без не не вживаються: нев>лити (змушувати), незч\тися, нен<видіти, нест#­митися, і тих, яким частка не надає нового значення: незд\жати (хворіти), але не зд\жати (не змогти), непок>їтися (хвилюватися), несл<вити (ганьбити), але не сл<вити (не прославляти).

5) Частка не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, які виявляються неповною мірою: недоб<чати, недод+ржа­ти, недооц%нювати, недоплат_ти; недок<заний, недооц%нений, недо­п_саний; нед>биток, недост<ча, недор%д, недоторк<нність, нед>ук та ін.

Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, вона пишеться з ним окремо. Пор.: Він недочував і Він не доч\в моїх слів.

6) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками, з якими вони становлять одне поняття і переважно можуть бути замінені іншим, рівнозначним словом: невм%ння, нев>ля, неврож<й, непр<вда (брехня); небалак\чий (мовчазний), немал_й (великий); недал+конедарм<, н+хотя, а також: незваж<­ючи на…, нем>в, нен<че. (близько),

7) Частка не з дієприкметниками, які виступають при іменнику в ролі означення (а не присудка) і не мають при собі пояснювальних слів: незак%нчена роб>та, нез’яс>ване пит<ння, неспрост>вані ф<кти.

8) Частка ні із заперечними займенниками і прислівниками: ніх­т>, ніщ>, ні#кий, ніч_й; нік>ли, нін<що, ніск%льки, ні#к.

Окремо пишуться:

1) Частка що в сполуках: дарм< що, т%льки що, хіб< що, щ> ж до.

2) Частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

3) Частка не зі словом, з яким вона не становить одного поняття, а є лише запереченням: Не д>ля вир%шує, люд_на твор_ть св>ю д>лю.

4) Частка не з дієсловами і дієприкметниками, які виступають у функції присудків, з дієслівними формами на -но, -то й дієприслівниками: не м>же не б<чити, не поспіш<ючи; пр<ці не зр>блено; підл>га не в_мита; кімн<ту не пр_брано.

5) Частка не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: Ця річка не широкаЦя неширока річка впадає в Дніпро. (заперечення), але:

6) Частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Ця роб>та ще не дов+дена до кінц#.

7) Частка не з числівниками, займенниками і прислівниками займенникового походження, а також з прийменниками і сполучниками: не два, не сь>мий; не ти, не цей, не %нші; не ін<кше, не т<к; не при…, не на…, не то…не то; не раз.

8) Частка не з підсилювальними прислівниками, з незмінюваними присудковими словами та зі словами, що пишуться через дефіс: не д\же, не з>всім; не від т>го, не д>сить; не м>жна, не тр+ба; розмовл#ли не по-н<шому.

9) Частка ні в стійких словосполученнях: ні жив_й ні м+ртвий, ні р_ба ні м’#со, ні с+ ні т+, ні сюд_ ні туд_.

10) Частка ні, вживана як повторювальний сполучник або підсилювальна частка: Він не м>же ні пис<ти, ні працюв<ти; Ні од_н не зроб_в так, як тр+ба.

11) Частка ні з займенниками, якщо між ним і часткою є прийменник: ні з к_м, ні до ч>го, ні з< що.

Через дефіс пишуться:

1) Частки бо, но, то, от, таки, то, коли вони виділяють значення окремого слова: ід_-бо, дав<й-но, т%льки-но, як->т, так->т, отак_й-то, ст%льки-то, т_м-то, #кось-то, вс+-таки, т<к-таки.

2) Компоненти будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- і под. у складі займенників і прислівників: хт>-небудь, б\дь-хто, к<зна-що, хт>зна-який.

3) Частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євр>па, але в загальних назвах — разом: неіст>та, нелюд_на.

Формотворчі частки хай, нехай, би (б), же(ж) завжди пишуться окремо від інших слів: хай п_ше, нехай ск<же, зроб_ла б, опрацюв<­ла б, сказ<в би; ход_ ж зі мн>ю.

Окремо пишуться і частки то, це, вживані із значенням вказівності або визначальності: На що то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартув<ти не м>жна?

Вправа 1. Запишіть слова разом, окремо чи через дефіс. Поясніть написання часток з іншими частинами мови.

Аби/хто, де/який, чи/мало, що/найкраще, як/раз, ані/трохи, будь/що, все/таки, де/з/чим, що/до, що/ж/до, будь/з/ким, хто/зна/в/якому, каз­на/як, де/небудь, як/от, аби/то, все/ж, будь/де, де/б/то/не/було, звід­ки/небудь, що/то/за, чий/небудь, хіба/що, от/таки, або/що, не/мов/би/то, ні/би, ато/ж, а/як/же, а/вже/ж, тако/ж.

Вправа 2. Перепишіть речення, розкрийте дужки, напишіть правильно частки. Поясніть їх правопис.

1. Полий цю яблуню — ад(же) вона із яблучками. Не(хай)же сад всесвітній устає там, де ридала мати на руїні (М. Рильський). 2. Як були ми малими і(ще), як збирались іти на край світу, ми любили вмиватись дощем, що(б) скоріше рости і міцніти (В. Тка­ченко). 3. Я хотіла(б) людям для підмоги у кожну мить подати голос свій (В. Ткаченко). 4. Я тільки(що), друже, була на Дніпрі, — твоя Україна квітує (М. Нагнибіда). 5. Грім на вогненному списі злетів у вись і вибухнув над ними, і (хтозна)де осипав(ся) униз (М. Нагнибіда).

Вправа 3. Перепишіть речення і вставте пропущені букви. Підкресліть частки, сформулюйте правила вживання часток не, ні та поясніть їх правопис.

1. Я була малою горда, — щоб (н…)плакать, я сміялась. 2. (Н…), я чую наше гасло! Ось воно все голосніше. 3. Чоло (н…)вінчали лавровії віти, тернів (н…)скрашали (н…)золото, (н…)квіти. 4. (Н…), (н…), мій друже, спи спокійно, я (н…)скажу (н…)кому слів таємних.

(Леся Українка).

1. (Н…), сестро моя рідна! — говорить. — Так я уже звівся, що а(н…) гніватись, а(н…) жалкувати (н…) на кого (н…) маю! 2. А чому на весіллі (н…)погуляти! — озвавсь Опанас Бобрик, узявшись у боки. 3. Тиміш дивиться, і так йому чогось мила ся щебетушечка, що очей з неї (н…)звів би. Слухав би (н…) наслухався її тихого та любого щебетання. 4. Може, притомився, хлопче? — (Н…), — одрізав та й знов іде мовчки.

(Марко Вовчок).

Вправа 4. Перепишіть текст. Поясніть правопис виділених слів з частками.

Автобіографія — це життєпис якоїсь особи, складений нею самою. Автобіографічний характер мають будь-які спогади, мемуари, щоденники.

Автобіографія типового формуляра не має і складається довільно. Все ж практика виробила певні вимоги щодо оформлення цього особистого офіційного документа. Пишуть його, як правило, від руки на чистому аркуші паперу або на спеціальному бланку при вступі на роботу, навчання до вузу та у декотрих інших випадках. Форма викладу — розповідна (від першої особи). Усі відомості подаються у хронологічному порядку і з таким розрахунком, щоб можна було скласти уявлення про життєвий шлях, ділову кваліфікацію і суспільно-політичну діяльність даної людини.

(З підручника).

Вправа 5. Запишіть подані речення і розкрийте дужки. Підкресліть прямою лінією слова, з якими частки не, ні пишуться разом, і пунктиром — слова, з якими вказані частки пишуться окремо. Поясніть їх правопис.

1. (Не)доля вирішує — людина творить свою долю. 2. (Ні)один (не)зробив так, як треба. 3. Йому бракує (не)вміння виконати цю роботу, а бажання. 4. Він (не)дочув моїх слів. 5. Ця (не)широка річка впадає в Дніпро. 6. Він (не)придатний (ні)до роботи, (ні)до розмови. 7. (Не)забаром відбудеться зустріч випускників нашої школи. 8. (Не)сказане лишилось (не)сказанним. 9. (Не)через (не)бажання, а через (не)вміння він (не)виконав цієї роботи. 10. Я відклав ще (не)до­писаний лист. 11. (Ні)хто (не)знав цього краще, а(ні)ж він. 12. Життя (не)впинно йде вперед. 13. Бажання гірше за (не)волю.

Вправа 6. Перекладіть текст українською мовою і розкрийте дужки, правильно запишіть частку не зі словами. Поясніть її правопис.

Первый на Западной Украине институт менеджмента, созданный (не)давно при Львовском университете имени Ивана Франко, начал свою работу.

Стать слушателем нового учебного заведения (не)просто. Для этого (не)обходимо уже иметь экономическое, юридическое или техническое высшее образование, владеть одним или (не)сколькими иностранными языками, отработать по специальности (не)менее трех лет. Но, пожалуй, самое жесткое условие — это платность обучения. Впрочем, затраты эти выпускники смогут окупить во время стажировок, которые будут проходить в фирмах Европы, США и Канады.

При формировании программ института менеджмента их авторы ориентировались (не)только на отечественные разработки, но и на опыт работы аналогичных западных школ бизнеса. Видимо, поэтому так (не)привычно для нас звучит звание, которое будет присваиваться выпускникам института: «обладатель степени магистра деловой администрации».

(З газети).

Вправа 7. Перепишіть текст і розкрийте дужки, правильно запишіть частки не, ні зі словами. Поясніть їх правопис.

У своїх творах І. Вишенський гостро критикує як православних, так і католицьких служителів церкви, які (не)виконують основних Христових заповідей.

З глибоким переконанням автор заявляє, що український народ (ні)коли (не)підкориться римсько-католицькому насильству, (не)схи­лить голови перед гнобителями і (не)нависними зрадниками віри православної: «(Не)надійтеся тим тиранством перемогти терпіння наше, — впевнено звучать заключні слова твору «Послання єпископам». — (Не)надійтеся, влада мирська і всяк послушник папи римського, як з вами (ні)в чому згоджуватися православні (не)хочуть і папі поклонятися (не)зволять. (Не)надійтеся нині, (не)надійтеся завтра і в прийдешнє і в віки віків».

Автор твердо упевнений, що служителі, які заради ситого життя зрадили і віру, і свій народ, і свою землю, (не)мають (ні)якого морального права бути наставниками люду християнського.

(З підручника).