Лапки

У лапки беруться:

1. Цитати, причому й тоді, коли цитата входить у середину речення як його складова частина:

…Усім нам, працівникам галузі перекладу, цього «високого мистецтва», за виразом К. І. Чуковського, або «благородного ремесла», як говорить Марія Домбровська, корисно пам’ятати слова О. Твар­довського про С. Маршака як перекладача Бернса: «Він зробив його росіянином, залишивши шотландцем».

2. Слова, вжиті в переносному значенні, які наводяться з відтінком презирливого чи іронічного ставлення до чужого вислову, а також слова, вжиті вперше чи застарілі, незвичайні.

Якщо «хазяїн» посилав Козакова по «язика», а «язик» не попадався, тоді Козаков ходив мовчазний…(О. Гончар).

Моє ім’я враз з кількома іменами подібних до мене «во время оно» оббігало весь край, було пострахом усіх «мирних і вірноконституційних горожан», — з моїм іменем усі вони в’язали поняття перевороту, революції різні (І. Франко).

3. Індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, пароплавів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, кінофільмів і т. под.:

Завод «Арсенал», фірма «Оранта», журнал «Наука і життя», видавництво «Наукова думка», товариство «Просвіта», газета «Слово» і т. ін.

У лапки не беруться:

1. Власні назви неумовного характеру: Київський національний економічний університет; Київська міська лікарня; Українська універсальна товарна біржа.

2. Власні складноскорочені слова: Київенерго, Дніпрогес.

3. Назви телеграфних агентств: Українське інформаційне агентство, агентство Пренса Латіна.

4. Назви шахт, літаків, марок машин, позначені номером або складені з абревіатури і номера:

ГАЗ-24, літак ТУ-134, шахта 5-біс.

5. Назви марок машин, виробів, які стали загальновживаними: форд, кольт, макінтош, рентген, галіфе та ін.

6. Назви рослин, квітів, плодів: конвалія, антонівка (у спеціальній літературі назви сортів рослин пишуться з великої літери: яблуня Білий налив, пшениця Новинка тощо).

7. Назви книжок у бібліографічних списках, виносках, рецензіях, які наводяться після прізвища автора:

Багряний І. Тигролови. — К.: Дніпро, 1993.

Гончар О. Собор. — К.: Дніпро, 1988.

Вправа 1. Перепишіть речення з прямою мовою. Поясніть вживання лапок та інших розділових знаків.

1. Великий римський трибун Цицерон сказав: «Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі». 2. Треба любити те, що ми робимо, і тоді праця, навіть найзвичайніша, підноситься до творчості», — підкреслював Максим Горький. 3. «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне» (Леся Українка). 4. «А може, син вдома? — думала мати. — Може, таки добрався сам, адже не первина йому ходити пішки в негоду…» (Г. Тютюнник). 5. Його непокоїло, коли діти на питання: «Яким ти хочеш вирости?» — відповідали: «Сміливим, хоробрим, дужим», — але майже ніхто не говорив: «Чесним і добрим». 6. «Чував я не раз, як наш рід виховувавсь на Запоріжжі, то думав, що й моя оце черга прийшла у Великому Лузі дубувати; аж Кирило Порохня розказав мені, що вже минулися ті розкоші низові запорозькі; німота вже там кублиться, запорожці повтікали давно вже за Дунай, а котрі осягли собі землю понад Кубанню, і вже тут не те, що було в Січі; тілько й слави, що чумацтво та скотарство» (П. Куліш). 7. «Лише праця, творча праця, що дає реальні й дивуючі наслідки, може захопити людину; може зробити життя людини повним і цікавим, — думав Теодор Гай. — Боротися з природою, перемагати її — це завдання й мета вільної людини» (Гео Шкурупій). 8. І звелів одвітовати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запорожці здоровкались, мов хиже птаство в степу» (П. Куліш). 9. Як ось і гінці з Зінькова. «А що?» — «Еге!» — кажуть. — Прощайсь, пане полковнику, з гетьманством. Там запорожці таке провадять, що аж слухати сумно». — «А князь же що?» — «А що князь? Князь із запорожцями запанібрата, а твої подарунки прийняв у сміх, бо в його і свого доволі» (П. Куліш).

Вправа 2. Перепишіть речення з прямою мовою, поставте пропущені розділові знаки, поясніть їх уживання (звертайте увагу на велику і малу літери).

1. Ось одна (зірка) упала на дальні поля, і дід говорить до неї і до себе Зорі, як і люди, падають на землю, і вони мають свій вік... 2. Тепер головне — свіжа сорочка і чиста совість посміхнувся батько… 3. Тільки значно пізніше я зрозумів дідові слова Сто друзів це мало, один ворог — це багато (З творів М. Стельмаха). 4. Часто кажуть Ясні зорі — то найкраще в цілім світі… І кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє Мене створив єгипетський народ і тим навік своє імення вславив (Леся Українка). 5. Батько щось роздумує, потім каже присмучено Діди й прадіди пішки ходили, хоч, мабуть, не один в душі сокола носив... (О. Гончар). 6. Довічну мудрість зосереджено у непохитний припис цей Немає у житті середини. Є тільки фланги, й тільки — центр… 7. Він (учитель) сказав Не вдавайся до самобиття. Не спіши головою з кручі. Я тому саме в травні лишаю життя, щоб його учні цінували (Б. Олійник). 8. Із-за обрію темінь поволі перекинула в південь мости. Буде дощ затремтіли тополі. Перепиним грозу піднялись берести (М. Стельмах).

Вправа 3. Поясніть розділові знаки при цитатах. Підкресліть власні імена, з’ясуйте правила їх правопису.

1. Еміль Золя написав колись палку статтю «Що я ненавиджу», яка кінчається так: «А тепер ви знаєте, що я люблю, до чого відчуваю пристрасну любов ще з малих літ» (М. Рильський). 2. І знову беру я до рук лист-заповіт Віри Матушевської: «Пригортаю, цілую і до землі вклоняюся тій великій силі, що держить вас і мусить держати надалі в житті…» (Г. Снєгірьов). 3. Друга стаття починається з твердження, що формально в сучасній українській мові вдається розрізнити три числа: однину, множину і двоїну» (М. Жовтобрюх). 4. «На мій погляд, — пише О. Гончар, — у творах справжнього митця мусить виявлятися той високий ідейно-естетичний ідеал людини, котрий є у житті і котрий — через мистецтво — тільки й спроможний дійово допомагати людині жити, розвиватися, вдосконалюватися» (О. Гончар). 5. Говорячи про єдність своєї творчості з суспільним життям, Леся Українка писала: «… в поезії я тепер обдарована несподіваною гармонією моєї музи з громадським настроєм (се далеко не завжди бувало!) Мені якось не приходиться навіть нагадувати сій сва­вільній богині про її «громадські обов’язки», так обмарив її суворий багрянець червоних корогов і гомін бурхливої юрби» (З монографії).

Вправа 4. Перекладіть цитати українською мовою. Складіть з ними речення, поставте відповідні розділові знаки.

1. Тот, кто жил для вещей, все теряет с последним дыханием, тот, кто жил для людей — после смерти живет средь живых (М. Шефнер).

2. Дела определяются их целями: то дело называется великим, у которого великая цель (А. Чехов). Не дал слово — крепись, а дал слово — держись (Нар. творчість).

3. Человек должен трудиться, работать в поте лица, кто бы он ни был, и в этом одном заключается смысл и цель его жизни, его счастье, его восторги (А. Чехов).

4. Чтобы быть вполне счастливым, недостаточно обладать счастьем, надо еще заслужить его (В. Гюго).

5. В своем поведении мы руководствуемся основным правилом: я должен вести себя так, чтобы было удобно и приятно другим, а не только мне самому (А. Первенцев).

Вправа 5. Поясніть вживання і невживання лапок у власних назвах. З’ясуйте використання їх у ділових паперах.

І. Банк «Аваль», видавництво «Довіра», газета «Факти», кінофільм «Вавилон-ХХ», «Чорна Рада» Пантелеймона Куліша, завод «Ета­лон», підручник «Історія України», медаль «За відвагу», орден «Знак пошани», цукерки «Київська Русь», картина «Сікстинська мадонна».

ІІ. Київський національний економічний університет, Державний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Дніпрогес, профспілка, ТЕЦ, АН-70, рено, форд, вишня Шпанка рання, українка (назва сорту пшениці), ренклод, конвалія.

Вправа 6. Перепишіть текст. Поясніть вживання лапок та інших розділових знаків.

Щодня, зустрічаючись із знайомими вперше, слід вітатися. І ні­що — ні гарний чи сумний настрій, ні добра чи погана погода (втім, поганої погоди немає, а є, як запевняють жителі туманного Альбіону, лише погане вбрання — не за погодою) — не можуть виправдати нехтування цією основною формою гречності. А оскільки форм привітання в світі багато, обмежимося загальновживаними у нас, в Україні.

Здавна в Україні, зокрема в сільській місцевості, існує добра традиція: вітатися з людьми незалежно від близькості знайомства. Тому не треба забувати про неї і слід додержувати її, скажімо, з першого дня спілкування з мешканцями вашого будинку. Вітаються здебільшого словами: «Здрастуйте», «Добрий день (ранок, вечір)». Сьогодні набула певного поширення форма «Доброго дня (ранку, вечора)», а до близьких знайомих ще й звертаються на ім’я та по батькові, приязно посміхаючись: «Вітаю Вас, Андрію Петровичу»; «Доброго здоров’я, Анно!». Своїм привітанням під час зустрічі люди бажають одне одному не лише доброго дня (ранку чи вечора), а й здоров’я, добра та всіх гараздів.

(З кн. «Мистецтво гречності»).

Вправа 7. Прочитайте текст, дайте йому заголовок. Поясніть уживання розділових знаків та написання виділених слів.

Мова — один із основних засобів створення нормальних людських взаємин. Як відомо, добрі стосунки між людьми залежать від їх уміння добре спілкуватися, добре говорити.

Щоб добре говорити, ви повинні не тільки мати предмет розмови, а й уміти висловлюватися. Від чого це залежить? Від вибору слів. Люди, які мало читають і мало говорять, мають дуже бідний словник. Через це їх мова малоцікава. Збагачуймо свій словниковий запас! Тренуватися щодо цього можна таким чином. Прочитайте якийсь невеликий твір, наприклад, одне з оповідань О. Гончара, а потім спробуйте його вголос переказати (у О. Гончара вишукана й надзвичайно гарна мова). Практикуйте такі заняття систематично.

Не вживайте грубих і вульгарних слів. Нерідко молоді люди в компанії вживають грубі, вульгарні, а часом і лайливі слова. Вони не думають про те, як карикатурно виглядають, якщо дивитись на них збоку. Крім того, ця погана звичка може недобре відбитися на всьому їхньому житті.

Набагато гіршою, ніж вульгарність у виразах, є вульгарність у мисленні, і зневажається вона також набагато більше.

Не зловживайте загальними фразами, недоречними виразами, не порушуйте літературних норм. Прагнучи справити враження високоосвіченої людини, надмірно не пересипайте свою мову іноземними словами, абстрактними поняттями.

Завжди пам’ятайте мудре прислів’я: «Розумні люди говорять тому, що їм хочеться щось сказати».

(З підручника).