ДВОКРАПКА

Двокрапка ставиться:

1. Після узагальнюючих слів перед однорідними членами ре­чення:

У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський).

Йому снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко).

2. Між двома реченнями в складному безсполучниковому реченні, якщо друге речення розкриває зміст першого або вказує на причину того, про що йдеться в першому реченні:

Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький).

Ліс ще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський).

Вправа 1. Перепишіть речення. Поясніть вживання двокрапки у складному реченні.

1. Усі ми говоримо рідною, в основному розмовною, мовою, однак перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою: чим офіційніший виступ, тим суворіші вимоги ставляться до правильності мовлення (І. Томан). 2. Літературною мовою треба говорити не тільки з трибуни, а й тоді, коли ви говорите експромтом: на нарадах і під час виступів у вузькому колі (І. Томан).
3. Давня істина: культура може розвиватися тільки рідною мовою, адже давність культури визначається давністю мови (Г. Нудька).
4. Увижалося мені: сонце тепле та ясне, небо високе та блакитне, оздоблене серед ночі тисячами тисяч зірок (П. Мирний). 5. Потроху розгодинилось: туман зник; всюди по землі струмками бігла вода; намоклі квіти підводили свої голівки; в повітрі знову замиготіли метелики (В. Арсеньєв). 6. Минула в напрузі мить, друга, і, нарешті, всім разом відлягло від серця: на маяку засвітилось! (О. Гончар) 7. Перед захопленим поглядом постають наче два Києви: Київ стародавній — колиска слов’янських народів, і Київ новий, сучасний, що росте і вздовж, і вшир, і вглибину не по днях, а по годинах, прямо на твоїх очах (М. Шолохов).

Вправа 2. Перепишіть речення, поставте необхідні розділові знаки. Поясніть їх уживання.

1. Величні гори круті плаї квітучі полонини чарівний передзвін бистроплинних річок і потоків лінії електропередач і нафтові вежі світлі будинки обабіч асфальтових доріг все це ознаки неповторного пейзажу оновленого Прикарпаття (З газет). 2. Текст доповіді складається з трьох логічних елементів вступу доведення і висновків
(А. Головач). 3. У мові перетворюється силою народного духу на думку на картину й звук небо вітчизни її фізичні явища її клімат її поля гори й долини її ліси й річки її бурі й грози весь глибокий сповнений думки й почуття голос рідної природи (К. Ушинський).
4. Українська мова поділяється на три діалектні групи північну (поліську) південно-східну й південно-західну (Б. Антоненко-Дави­дович). 5. В тундрах рослинність низькоросла невеличкі берізки вер­би та сосни (З газет). 6. Ввічливість уважність і чемність — основна вимога мовного етикету (В. Скуратівський). 7. Найвища майстерність художника слова у його вірності життєвій правді яка вбирає в себе зокрема й правду народної мови засвідчену в найрізноманітніших виявах і в пісенному ліризмі і в гуморі і в згустках афористично тугої народної мислі (О. Гончар).

Вправа 3. Перекладіть речення українською мовою. Поясніть вживання розділових знаків.

1. Стволы берез уже белели во мраке: приближался скудный и холодный рассвет (К. Паустовський). 2. Смотри: ожила трава под дождем и старое дерево помолодело (А. Сурков). 3. Уже не было в лесу покоя и тишины: дыхание бури колыхнуло воздух, и сдержанно зарокотали вершины, и сухим смешком побежал по листьям ветер (В. Арсеньев). 4. У собак есть рыцарское правило: соба-
ку лежачую или на привязи не трогают (А. Куприн). 5. Кругом было тихо и безлюдно: не было слышно даже всплесков прибоя
(В. Арсеньев).

Вправа 4. Перепишіть речення і поставте розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. Я навіть почуваю себе краще ніж влітку у мене впала температура я порожевів і став більше їсти (О. Олесь). 2. Довгий час не було видно нічого мабуть родичі жалували своїх дітей відправляти на таку студінь (А. Чайковський). 3. Обоє плакали в бур’яні поет і його доля (С. Васильченко). 4. Хлопцеві мрії зразу увірвалися йому чогось прийшло в голову треба переховати халявки щоб дяк не вкрав часом (С. Васильченко). 5. В. О. Сухомлинський зазначав що школа стає справжнім осередком культури лише тоді коли в ній панують чотири культи культ Батьківщини культ людини культ книжки і культ рідного слова (Зб. «Культура української мови»). 6. Видно він щойно скінчив грати пальці злегка тремтіли ніби струни під час рокотання більма незрячих очей з надією гляділи кудись у простір старий ніби чекав свого прозріння і боявся поворухнутись щоб не пропустить тої щасливої миті (Б. Олійник).

Вправа 5. Перепишіть текст. Поставте необхідні розділові знаки, поясніть їх уживання та роль у відтворенні змісту уривка.

В тому кутку України де село Кирилівка завжди було багато між людьми малярів. Мабуть теж через те що край такий хоч малюй в садках та в зорях. Діти завжди люблять малювати чим попало і на чому попало а по тих селах надто скрізь по селу ворота вимальовані крейдою а білі стіни углиною. Малював бувши малим і Шевченко хати церкви дерева. Проте справжня жага до малювання прокинулась в його тільки тепер коли він вже був чималим і служив у дяка.

Було так. Кирилівський дяк послав хлопця в Лисянку позичити цимбали і прохати на іменини. Той цимбалів не дав і на іменини приїхати не обіцяв. Шевченко застав лисянського дяка-маляра за роботою він сидів у повітці і на дошці починав малювати якогось святого. Шевченко не йшов додому став дивитись. І коли на мертвій дошці з-під пензля маляра виглянули живі людські очі, мов із туману почало виявлятись живе обличчя в хлопця аж мурашки пішли поза спиною маляр видався йому за чарівника. Він вперше одчув ідею творчості.

(С. Васильченко).

Вправа 6. Перепишіть речення і поставте розділові знаки, поясність їх уживання.

1. Поглянув я на ягнята не мої ягнята обернувся я на хати нема в мене хати! Не дав мені бог нічого!.. (Т. Шевченко). 2. На вулиці помалу прокидалось життя заревла череда замекали вівці заляскали батогами пастухи заторохкотіли потроху вози заскрипів журавель біля криниці задимились димарі почулися пісні (В. Винниченко).
3. Іній запушив верби біліли віти і сяяли проти сонця (Марко Вовчок). 4. Не вспів доказати останнього слова чує недалеко з-за жита хтось співає (Панас Мирний). 5. Нічого дивного в його віці люди му­сять бути самостійними (Ю. Збанацький). 6. Картини за вікном що­разу мінялися сніжні вершини гір, зелені полонини з білими отарами овець, немов розкиданий сніг (В. Врублевська).

Вправа 7. Перепишіть текст. Поставте необхідні розділові знаки і поясніть їх уживання.

Волею долі український народ дістав у спадок один з найблагодатніших ареалів планети. На нашій і своїй рахманній землі людина живе споконвіку з доби доісторичної. Кирилівська стоянка в Києві трипільська археологічна епоха Змійові вали культури скіфів-землеро­бів і скіфів-кочовиків черняхівські й зарубинецькі карби на предко­вічних скрижалях Україна-Русь… Випадковість чи закономірність?

Поміркуємо над цікавим фактом. У Японії виготовили глобус у вигляді многогранника. Як не парадоксально але факт світові центри цивілізації опинилися на його вершинах і ребрах.

Це наочно підтверджує історіософські концепції утворення Дніпровсько-Карпатської ойкумени згідно з якими її формування відбувалося під впливом космічних факторів. А отже виникають питання якщо тут не затримались десятки реальних і напівлегендарних племен та народів то з якого часу на Україні живе нібито юний за планетарними критеріями народ?

Народ дивовижної душі, який навіть своїх заклятих недругів називає «воріженьки» який навіть у чорнобильську годину смертельної небезпеки кпинить і власні вади і своїх героїв. Народ що віддавна мав вічовий лад самобутнє звичаєве право а демократичними традиціями Запорізької Січі вражав світ часів Відродження доби Просвітительства що ніколи не прагнув поработити інші етноси не плекав духу агресивного месіанізму імперських амбіцій а тримався з припливами й відпливами пращурних етнографічних берегів.

(Ж. «Індо-Європа»).