Друга відміна

Однина

І. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від значення мають закінчення -а, -я, -у, -ю.

1. Іменники середнього роду в родовому відмінку однини у твердій та мішаній групах мають тільки закінчення -а, в м’якій — -я: вік­н<, сел<; пр%звища; знанн#, м>ря, обл_ччя, п>ля.

2. Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини у твердій та мішаній групах мають закінчення –а, а в м’якій –я, коли вони означають:

а) Назви осіб, власні імена та прізвища: студ+нта, робітник<, економ%ста, уч_теля; Петр<, Дмитр<, Дорош+нка, Франк<.

б) Назви персоніфікованих предметів та явищ: Л%са, В%тра, Мо­р>за.

в) Назви тварин і дерев: в>вка, з<йця, д\ба, пса, кілк<, #сеня.

г) Назви предметів: гвинт<, замк<, портф+ля, стол< (і ст>лу), стільц#, плащ<.

д) Назви населених пунктів: К_єва, Жит>мира, Л>ндона, Л\цька, М_ргорода, Пар_жа, Свят>шина, Терн>поля.

! Увага. У складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що звичайно має в родовому відмінку закінчення -у, пишеться -у, -ю: Зел+ного Г<ю, Кр<сного Лим<ну, Крив>го Р>­гу, Черв>ного Ст<ву, Шир>кого #ру, Дав_дового Бр>ду.

е) Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев(-єв),
-ин(-ін): Дніпр<, Іртиш<, Орл<, Пир#тина, Псла, Т+терева.

є) Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гр<ма, м+тра, гект<ра, м%сяця, проц+нта, т_жня (але в%ку, р>ку).

ж) Назви місяців, днів тижня: понед%лка, вівт>рка, ж>втня, листоп<да (але листоп<ду — назва процесу).

з) Назви грошових знаків, числові назви: грош<, д>лара, карб>­ванця, ф\нта, черв%нця; дес#тка, мільй>на, міль#рда.

и) Назви машин і їх деталей: автомоб%ля, д_зеля, мот>ра, тр<к­тора, комб<йна, п>ршня.

і) Терміни іншомовного походження, що означають конкретні предмети, елементи будови чогось, геометричні фігури та їх частини: <тома, р>мба, с_нуса, с+ктора, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: дод<тка, відм%нка, займ+нника, три­к\тника, чис+льника та ін., але: в_ду, р>ду, с_нтаксису, скл<ду, сп>собу.

3. Закінчення -у (у твердій та мішаній групах) і -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

а) Речовину, масу, матеріал: бальз<му, борщ\, в>дню, гран%ту, к_сню, ль>ду, м+ду, піск\, с_ру (але хл%ба).

б) Збірні поняття: анс<мблю, батальй>ну, березняк\, г<ю, г\рту, капіт<лу, колект_ву, л%су, орк+стру, п<рку, п>лку, с<ду, сушняк\, т+ксту.

в) Назви кущових та трав’янистих рослин: бузк\, гор>ху, звіро­б>ю, молоча$, очер+ту, щавл$, ячм+ню (але вівс<), а також назви сортів плодових дерев: кальв%лю, рен+ту, ренкл>ду та ін.

г) Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокз<лу, д<ху, зав>ду, з<лу, пал<цу, п>верху, сар<ю, універм<гу, ш_нку, але: блінда­ж<, гараж<, курен#, млин<, хлів<; закінчення -а, -я вживають також в іменниках — назвах архітектурних деталей: карн_за, +ркера, п>ртика.

Обидва закінчення -а(-я), -у(-ю) мають іменники: м>сту і мост<, парк<ну й паркан<, пл>ту і плот<.

д) Назви установ, навчальних закладів, організацій: інстит\ту, університ+ту, кл\бу, коміт+ту, шт<бу.

е) Більшість іменників зі значенням місця, простору тощо: кр<ю, лим<ну, л\гу, майд<ну, руч<ю, св%ту, ур_вку, #ру, але: горб<, х\тора тощо, а також зменшені форми на -к: ліск<, майд<нчика, ярк<, ставк<.

є) Явища природи: в%тру, мор>зу, ураг<ну, х>лоду.

ж) Назви почуттів: б>лю, гн%ву, ж<л$, стр<ху.

з) Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: б%гу, гр_пу, дисон<нсу, екз<мену, +кспорту, інтер+су, к<шлю, зв\ку (але, як термін, зв\ка), іде<лу, м%німуму, х>ду, х_сту, ш\му, але: ривк<, стрибк<, стусан<.

и) Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й под.: ан<лізу, %мпульсу, с_нтезу, а також літературознавчі терміни: альман<ху, +посу, ж<нру, памфл+­ту, ром<ну, ст_лю, сюж+ту, фейлет>ну тощо.

і) Назви ігор і танців: баскетб>лу, в<льсу, краков’#ку, танк\, т+­нісу, футб>лу, хок+ю, але гопак<, козак<.

ї) Назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей та ін.: Б\гу, Д>ну, Дун<ю, Н%лу; Ур<лу, К%пру, Алж_ру, Афганіст<ну, Кит<ю, Кавк<зу, Сиб%ру.

! Увага. Є ряд іменників, у яких закінчення залежить від значення слова: алм<за (коштовний камінь) — алм<зу (мінерал), <кта (документ) — <кту (дія), апар<та (прилад) — апар<ту (установа, працюючий персонал), бл>ка (частина споруди, машини) — бл>ку (об’єднання держав), буряк< (одиничне) — буряк\ (збірне), в<ла (де­таль машини) — в<лу (насип), елем+нту (абстрактне) — елем+нта (конкретне), інструм+нта (одиничне) — інструм+нту (збірне), к<­меня (одиничне) — к<меню (збірне), кл_на (предмет) — кл_ну (просторове поняття), п>яса (предмет) — п>ясу (просторове поняття), рах\нка (документ) — рах\нку (дія), т+рміна (слово) — т+р­міну (строк), ф<ктору (чинник) — ф<ктора (маклер) і т. ін.

ІІ. У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.

1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій групах після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного й апострофа) мають іменники чоловічого роду: відм%нкові, буд_нкові, дир+кторові, м<йстрові, Петр>ві, робітник>ві; в+летневі, журавл+ві, секретар+ві, тов<ришеві, шахтар+ві, добр>дієві, кр<єві, носі@ві, Серг%єві, солов’@ві.

Ці ж самі іменники можуть мати закінчення -у(-ю): буд_нку, від­м%нку, дир+ктору та ін.

Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середнього роду з суфіксом -к-, що означають малі істоти: немовл#ткові – немовл#тку, дит#ткові – дит#тку, тел#ткові – тел#тку.

! Увага. Коли в тексті трапляється поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для поліпшення стилю викладу думки й уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві, -єві, а тоді — -у, -ю: Павл+нкові Анат>лію Ф+доровичу, Леон%дові Мих<йловичу Борис+нку, добр>дієві бригад_ру.

2. Закінчення -у (у твердій та мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:

а) Іменники середнього роду: сел\, св#ту, вікн\; знанн$, знар#д­дю, обл_ччю, роздор%жжю, с+рцю.

У деяких словах можливі закінчення -ові, -еві: л_хові, м%стові, с+рцеві.

б) Іменники чоловічого роду на -ів(-їв), -ов, -ев, -ин, -ін(-їн): К_їв – К_єву, Лебед_н – Лебедин\, Львів – Льв>ву, >стрів – >строву, рів – р>ву, Г<ршин – Г<ршину.

ІІІ. У знахідному відмінку однини іменники другої відміни мають форму, однакову з формою родового відмінка, — це іменники, які означають істоти, а також персоніфіковані явища: робітник<, допов%дача, кон#, хл>пця; В%тра, Мор>за, і форму, однакову з формою називного відмінка, — це усі інші іменники чоловічого і середнього роду: буд_нок, олів+ць, інстит\т, декр+т, стіл, ячм%нь; нас%н­ня, м%сто, м%сце, м>ре, сел>.

! Увага. Деякі іменники, переважно назви побутових предметів, можуть мати форми, паралельні з формами або родового, або називного відмінка: зр%зав д\ба (і дуб), взяв карб>ванця й карб>ва­нець, напис<в лист< й лист, уз#в нож< й ніж, покл<в олівц# й олів+ць.

IV. В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем(-єм) і -ям, -им.

1. Закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа — -єм) — іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м’якої груп (крім іменників середнього роду на -я): м%стом, м<йстром, робітник>м, сел>м; бійц+м, кобзар+м, кон+м, нож+м, плеч+м, пр%звищем; пирі@м, солов’@м, урож<єм.

2. Закінчення -ям мають усі іменники середнього роду на -я: знанн#м, з%ллям, знар#ддям, л_стям, роздор%жжям, підд<шшям.

3. Закінчення -им в орудному відмінку мають:

а) Іменники — прізвища чоловічого роду твердої групи на -ов,
-ев(-єв), -ів(-їв), -ин(-їн): Виногр<довим, Одинц>вим, Зв+гінцевим, Ільїн_м, Ковал+вим (від Ковал%в), Л+синим. Однак неслов’янські прізвища на -ов, -ин, -ін в орудному відмінку однини мають закінчення -ом: Б$ловом, Д<рвіном, Ч<пліном.

б) Іменники — географічні назви середнього роду з суфіксами присвійності -ов, -ев(-єв), -ин(-їн), що відмінюються як прикметники: Гор>шине – Гор>шиним, Михалк>ве – Михалк>вим.

Але іменники — географічні назви чоловічого та середнього роду з суфіксами -ов, -ев(-єв), -ів(-їв), -ин, -ін(-їн), що не відмінюються як прикметники, мають в орудному відмінку однини закінчення
-ом: Голос%євом, К_євом. Лебедин>м, Ор@хово-З\євом, Свят>шином, Х<рковом.

V. У місцевому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві(-єві), -у(-ю), -і(-ї).

1. Закінчення -ові в твердій групі, -еві (після голосного і апострофа -єві) у м’якій та мішаній групах мають:

а) Іменники чоловічого роду, що означають істоти: на бр<тові, при вч_телеві, на вол>ві, на робітник>ві, на тов<ришеві.

б) Іменники середнього роду твердої групи із суфіксом -к- (назви істот): на хлоп’#ткові, на дит#ткові, на тел#ткові.

! Увага. Іменники чоловічого роду на означення осіб та середнього роду мають у місцевому відмінку поряд із закінченням -ові,
-еві(-єві) закінчення -у, -ю (при б<тьку, на робітник\). Іменники чоловічого роду, що означають істот (не осіб), у місцевому відмінку поряд із закінченням -ові, -еві(-єві) мають закінчення -і, -ї: на осл%, на кон%, на т_грі.

2. Закінчення -у (після голосного -ю) мають:

а) Іменники чоловічого і середнього роду твердої групи із суфіксами -к-, -ак-, -ик-, -ок-, -к(о), що означають неістоти: в буд_нку, у в%йську, у гуртк\, у літак\, у мішк\.

Одночасно вживаються і паралельні форми з -ові: у буд_нкові, на літак>ві, на л%жкові.

б) Іменники чоловічого роду односкладових основ із закінченням -у(-ю) в родовому відмінку, якщо наголос у місцевому відмінку переходить з основи на закінчення: у бо$, на льод\, на сніг\, у сок\, на шлях\.

3. Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають:

а) Переважно безсуфіксні іменники на означення неістот: в <кті, у декр+ті, у кр<ї, на м%сці, на стовп%, на рем>нті, у ц+нтрі, у шт<бі.

! Увага. Деякі іменники цього типу мають паралельні закінчення -і(-ї) та -у(-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у г<ї – у га$, у кр<ї – у кра$, на т>рзі – на торг\.

б) Іменники середнього роду твердої групи (без суфікса -к-), а також м’якої та мішаної груп: у м%сті, на сел%, у сл>ві, на плеч%, у пр%­звищі, у житт%, у стан>вищі, на роздор%жжі, на обл_ччі.

! Увага. З прийменником по можуть уживатися паралельні закінчення -у(-ю) та -і(-ї): по Дніпр\ – по Дніпр%, по м%сту – по м%сті, по сел\ – по сел%;

для позначення часу вживається тільки закінчення -і: по об%ді, по зак%нченні.

VI. У кличному відмінку іменники другої відміни закінчуються на -у(-ю), -е:

1. Закінчення -у мають іменники твердої групи (з суфіксами -ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): б<тьку, с_нку; Дж+ку, Ж<ку, Л$двигу, Фр%дріху; слух<чу, тов<ришу, а також іменники д%ду, с_ну, т<ту.

2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: м%сяцю, кн#зю, Гр_цю, кр<ю, розв>ю, #сеню.

3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники м’якої групи із суфіксом -ець, деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богд<не, г>лубе, >рле, П+тре, Степ<не, чум<че; ж+нче (від жнець), коз<че, кр<вче (від кравець), хл>пче, ш+вче (від швець), але: бійц$, знавц$; гусл#ре, Д>вбуше, м<л#ре, стор>же, тесл#ре, школ#ре.

4. Прізвища прикметникового походження на -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин, -ін(-їн), як Гл%бов, Корол%в, П\шкін, Роман_шин, Т$тчев, Чап<­єв, Щ>голів, при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка: Гл%бов і Гл%бове, П\шкін і П\шкіне та ін.

Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: К_єве, Льв>ве, Лебед_не.

! Увага. У звертаннях, які складаються з двох загальних назв, кличну форму мають обидві назви, хоча друге слово може мати форму називного відмінка: п<не генер<ле (генер<л), добр>дію брига­д_ре (бригад_р).

2) У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, кличну форму мають обидва слова: бр<те Сем+не, др\же Гр_цю, кол+го Серг%ю, п<ні Катер_но, тов<ришу Євг+не.

3) У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, кличну форму має тільки загальна назва, прізвище вживається тільки в називному відмінку: кол+го Романч\к, др\же Герасим+нко, доб­р>дійко Скирд<, тов<ришу Ха@цький.

4) У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають форму кличного відмінка: П+тре Ів<новичу, Волод_мире Серг%йовичу, Мар%є Вас_лівно, Яро­сл<ве Хомич\.