VIII. НАЙВИБАГЛИВІШИЙ З УСІХ

Згадка про винятки з "майже правила" у попередньому розділі вимагає деякого уточнення. Річ у тім, що один приросток української мови вирізняється серед інших приростків своєю "любов'ю" до наголошення Це приросток ви-. У двоскладових іменниках цей приросток завжди наголошений. І це правило не знає винятків. Щодо три-і-більше-складових іменників, то тут можливі винятки.

Трискладові іменники, утворені приростком ви-, можуть мати наголос і не на приростку:

Рівень сучасного мовознавства не дозволяє пояснити, чому приросток ви- має таку виняткову здатність перебирати на себе наголос. Можливо, що з дальшим розвитком науки цей феномен буде пояснено.

Виняткові здібності приростка ви- виявляються не лише на дво-і-більше-складових іменниках, але і в інших граматичних формах, де інші приростки "не затримують" на собі наголос слова. До таких форм належать, наприклад, доконані дієслова:

Утворені від наведених дієслів дієприкметники з приростком ви- і собі зберігають наголос на приростку:

Треба підкреслити ще раз, що йдеться лише про доконані дієслова. Недоконані дієслова цьому правилу не підлягають.

Досліджена властивість приростка ви-, як і всяка інша мовна закономірність, може бути незаступимим арбітром під час розв'язання сумнівних випадків і "неправильних" наголосів.

Так, українські словники, включно з допогромними, слово витривалий фіксують з наголосом на А: витривалий. Проте у живій мові можна почути і наголос на И: витривалий. Хто має рацію: словники чи мовці?

Спробуймо відповісти на це питання, покладаючись на наші спостереження.

Словники фіксують дієслово витривати. Згідно з попереднім викладом, утворені від доконаних дієслів з наголошеним приростком ви- дієприкметники минулого часу зберігають наголос дієслова. Це правило не має винятків:

Закономірність збереження наголосу на приростку ви- у дієприкметниках минулого часу, утворених від доконаних дієслів, дозволяє зробити висновок, що і дієслово

витривати творить дієприкметник витривалий

На перший погляд виглядає, що той, хто вимовляє витривалий, має рацію. А втім це лише на перший погляд. Річ у тім, що, хоч слово витривалий утворено як дієприкметник, воно виконує в мові функцію прикметника із значенням загартований. У ролі дієприкметника це слово належало б вимовляти витривалий /із значенням той, хто перетерпів/, та в цій ролі його не вживають. Очевидно, що слово витривалий мовці утворили від дієслова витривати як дієприкметник. Проте з бігом часу дієприкметник набув якости прикметника. Як бачимо, мовці минулого, що володіли почуттям мови підсвідомо, вживаючи слово витривалий як прикметника, перенаголосили його на витривалий. Саме з живої мови і з живим наголосом це слово потрапило і до літературної. Наявність подекуди вимови витривалий розкриває нам картину словотворення, що мало місце продовж довгих століть:

Чи треба фіксувати у словниках обидва наголоси у цьому слові? Мабуть, ні, бо вживане як прикметник слово витривалий мусить мати наголос на А.

Надеюсь вам украинский язык немного надоел и вас заинтересуют туры в Тайланд из Санкт-Петербурга , заказывайте их на сайте наших партнеров. Цены просто отличные.