XVI. ЕКСКУРСІЯ У 30-ті РОКИ

Уявімо, що ми перенеслися машиною часу у 30-ті роки до міста Одеси, і змішалися з гамірливим натовпом школярів, які покидають стіни школи. І в цім живім потоці нам удалося підслухати такий діялог двох учнів:

УЧЕНЬ А.: Будеш на зборах?

УЧЕНЬ Б.: Я знаю?

Форму "Я знаю?", висловлену з певною інтонацією, малолітні мовці, наслідуючи старших, вживали як заперечення із значенням "Не знаю". На письмі передати інтонацію, з якою вимовлявся цей зворот, може лише знак питання.

Якби при цьому діялозі був присутній учитель російської мови, він би неодмінно зауважив учневі Б, що той висловлюється "не по-людськи". Мова одеських школярів псувала нерви не одному із заповзятих ревнителів словесности.

Вираз "Я знаю?" передає невпевненість мовця. Учителі, очевидно, не могли відчути у цьому звороті питальної інтонації і обурювались, коли на питання, чи правильно написано якесь слово на дошці, учень відповідав: "Я знаю?". Така відповідь миттю "заводила" вчителя, і він волав: "Коли ти знаєш, то скажи!" Учень же — третьої-четвертої кляси — не міг пояснити освіченому неукові, що форма "Я знаю?", висловлена з відповідною інтонацією, це скорочена форма "Хіба я знаю?" або "Чи я знаю?", яку мовці скоротили, зберігши інтонацію. Питальна інтонація цілком виключала потребу повторювати слово хіба або чи.

Ця історія нагадує нам існування ще одного "секрету" української мови — інтонації. У живому мовленні, коли постає потреба швидко передати реакцію мовця, інтонаційні нюанси помагають мовцям висловити їхню зневагу, сумнів, вдоволення чи невдоволення.

Іронічна інтонація може змінити значення слова на протилежне. Найкраще це відтворюють діялоги:

А.: Степан і далі дружить з картярами.

Б.: Пристойна компанія! Нічого не скажеш!

Тут слово пристойна треба розуміти якраз у протилежному значенні. Ще один діялог:

А.: Хіба ж і ти дівкою не бігала на вулицю?

Б.: А не бігала!

А.: Авжеж! Не бігала! Як той хорт плигала через тини...

Авжеж! Не бігала!, висловлене з відповідною інтонацією, значить Авжеж бігала! Тобто інтонація надає вислову протилежного значення.