15.4. Міждержавні та міжрегіональні
порівняння цін і тарифів

Територіальні індекси цін та тарифів призначені для порівняння рівня цін і тарифів у просторі в конкретні моменти або періоди часу. Такі порівняння дають змогу кількісно оцінити співвідношення цін на окремі товари, їх групи та в цілому по всіх товарах та послугах, що має практичну цінність для організації процесів виробництва та обігу. Міждержавні порівняння цін забезпечують ефективне взаємовигідне торговельне партнерство між країнами. При цьому слід зазначити, що такі порівняння насамперед стосуються номенклатури товарів і послуг, що виробляються й споживаються у великих обсягах на порівнюваних територіях.

Територіальні індекси цін розраховують за економічними райо­нами, областями, населеними пунктами. Під час їх побудови постає питання вибору ваг індексу. Наприклад, у разі порівняння цін на продовольчі товари у двох населених пунктах потрібно визначити, структуру реалізації товарів якого населеного пункту використати як ваги в розрахунку зведеного індексу цін на товари. Як побачимо з наступного прикладу, залежно від обраної системи зважування на підставі розрахунку зведених індексів можна дістати прямо протилежні результати (табл. 15.2).

Таблиця 15.2

Реалізація і ціни товарів у містах А та Б

Побудуємо зведений агрегатний індекс цін за двома товарами у структурі реалізації продукції міста А:

I_p =  =  =  =  = 0,985,

тобто ціни міста А були в цілому нижчими, ніж міста Б на 1,5%.

Зведений індекс цін за тими самими двома товарами у структурі продажу міста Б:

I_p =  =  =  =  = 1,003,

тобто ціни міста А були в цілому вищими, ніж міста Б на 0,3%.

Порівнюючи місто Б з містом А, дістаємо ще один територіальний індекс цін:

I_p =  =  =  = 0,996.

Він свідчить про те, що у місті Б ціни за двома товарами були в середньому нижчими порівняно з містом А на 0,4%.

Така різниця об’єктивно зумовлена (див. розд. 9) впливом структури сукупності на результати порівнянь середніх якісних показників. У практиці міжрегіональних порівнянь переважно обчислюють індекси цін за структурою реалізації країни (регіону), рівень цін якої порівнюється з рівнем інших територій.

Крім того, територіальні індекси цін будують і за стандартними значеннями ваг. На внутрішньому ринку найчастіше використовують ваги областей, економічних районів, до яких належать порівнювані територіальні одиниці, або загальну структуру реалізації товарів на порівнюваних територіях.

Так, у нашому прикладі можна використати для зважування структуру товарів, що продані в двох містах разом:

I_p =  =  =  = 0,993.

Згідно з цим індексом ціни в місті А були в середньому нижчими, ніж у місті Б на 0,7 %.

З аналогічними проблемами стикаються, досліджуючи ціни в міжнародній торгівлі, де країни-партнери мають обирати конкретні взаємовигідні умови торговельних операцій. Додатковим ускладненням при цьому є різна купівельна спроможність національних грошових одиниць (валют), в яких обчислюються ціни внутрішнього ринку. Існують різні теоретичні та практичні підходи до вирішення цих проблем. Як уже зазначалося, найпоширенішою в економічній практиці міжнародних та регіональних порівнянь є оцінка динаміки цін у структурі товарів країни (регіону, області, населеного пункту), що порівнюється з іншими.

У разі міжнародних порівнянь рівень місцевих цін перераховують у вільно конвертовану валюту (наприклад у долари США). Проте цей перерахунок призводить до певних труднощів, пов’язаних з проблемами визначення паритету національної валюти (докладніше див. підрозд. 17.4).

Існують три методи міжнародного порівняння цін і тарифів.

Перший метод полягає у порівнянні національних цін із так званими світовими цінами. Практична складність таких порівнянь зумовлена багатоваріантністю світових цін, що суттєво відрізняються за рівнем для кожної зовнішньоторговельної операції. Окрім того, зовнішньоторговельний оборот не охоплює всієї номенклатури товарів і послуг.

Другий метод передбачає використання системи зважування рівнів цін, перерахованих у вільноконвертовану валюту за структурою товарної маси країни, з якою виконують порівняння. Труд­нощі при цьому полягають у суттєвих особливостях структури виробництва за складом та обсягом, що притаманні практично кожній державі світу.

Третій метод полягає у використанні методики побудови індексу І.Фішера, в якому за ваги беруть структуру товарів та послуг конкретних країн:

I_p = .

Зауважимо, що хоча цей метод знайшов своє місце в практиці міжнародних порівнянь, наведена формула, як і традиційний індекс цін Фішера, не має економічної інтерпретації і обмежена колом товарів та послуг, що виробляються в обох порівнюваних країнах.

15.5. Методи оцінювання показників виробництва
товарів та послуг за порівнянними цінами

Основні макроекономічні показники СНР насамперед оцінюються в поточних ринкових цінах, що реально склалися в економіці конкретного року. Поточні ціни є вимірником фактичних співвідношень результатів економічної діяльності окремих секторів та галузей, виробництва та споживання, а також багатьох інших макроекономічних процесів, що їх відбивають окремі та зведені рахунки. Проте досліджуючи зміну рівня, співвідношень та структури показників СНР у часі, вдаються до переоцінювання їх в порівнянні ціни.

Таке переоцінювання уможливлює міждержавні порівняння темпів зростання ВВП та інших показників СНР, дослідження характеристик зміни економічної ринкової кон’юнктури, динаміки продуктивності праці, зміни реального рівня життя населення, структурних зрушень у співвідношеннях між окремими галузями та секторами економіки тощо.

Переоцінювання рівня галузевих показників обсягу виробництва у СНР за порівнянними цінами можна виконати трьома методами.

Метод безпосереднього переоцінювання передбачає оцінювання продуктів та послуг звітного періоду за цінами періоду, з яким виконується порівняння. На практиці такий метод застосовується в сільському господарстві та деяких інших галузях-виробниках, що мають відносно сталий і невеликий асортимент продукції, який здебільшого отримується (виробляється) сезонно.

Метод дефляції полягає у використанні для перерахунків, по-перше, фактичної вартості виробленої продукції звітного періоду а по-друге, агрегатного індексу цін, розрахованого за формулою Пааше. Вартість звітного обсягу товарів та послуг у базисних цінах при цьому обчислюють за формулою:

= : .

Щоб зрозумілішою стала методика такого розрахунку, слід узяти до уваги, що в даному разі індекс цін Пааше розраховується за вибіркою товарів-представників продукції (послуг) галузі, а агрегати åq₁p₀ та åq₁p₁ охоплюють весь реальний випуск продукції.

Як варіант застосовують прийом подвійного дефлятування, розраховуючи показник доданої вартості в порівнянних цінах. При цьому остання обчислюється як різниця окремо перерахованих за допомогою відповідних індексів-дефляторів показників випуску продукції та обсягу проміжного споживання.

Метод індексів фізичного обсягу передбачає переоцінювання з використанням індивідуальних індексів кількості вироблених продуктів та послуг:

åq₁p₀ = åq₀p₀i_q,

де q₀p₀ — загальна вартість конкретних товарів (послуг), вироблених у базовому періоді; i_q — індивідуальні індекси кількості окремих товарів та послуг.

Цей метод найчастіше застосовують, коли йдеться про вартість неринкових товарів та послуг (ціни є вельми умовними або просто не існують чи можуть бути прирівняні до витрат як, скажімо, послуги органів державного управління, безкоштовна соціальна допомога тощо). Часто індекси кількості наданих послуг за такого розрахунку умовно відносять до динаміки кількості зайнятих у відповідних організаціях.

Зведений індекс-дефлятор стосовно ВВП відповідає агрегатному індексу цін Пааше, а за методикою практичного розрахунку він є середньогармонічним зваженим індексом, в якому як варіанти присутні індекси цін на кінцеву продукцію та послуги окремих галузей:

=  = ,

де åq₁p₁ —вартість продукції та послуг галузей у поточних цінах звітного періоду; i_p — галузеві індекси цін на продукцію та послуги.

За наявності відповідної інформації дефлятор ВВП можна також розрахувати як співвідношення індексів вартості валового внутрішнього продукту в поточних цінах та індексу фізичного обсягу ВВП:

= :  =  : .

Розрахований таким способом індекс має назву неявного дефлятора.

Зауважимо, що обчислення агрегату åq₁p₀ спирається на індивідуальні індекси кількості вироблених товарів та послуг у натуральних вимірниках i_q = . Номенклатури товарів та послуг, щодо яких здійснюється статистичне спостереження цін та обсягів виробництва в натуральному виразі, мають певні відмінності одна від одної, що на практиці може призвести до розбіжності значень індексів-дефляторів ВВП, розрахованих викладеними методами.

Крім розглянутого дефлятора ВВП, зміни цін на макрорівні характеризують індекси-дефлятори національного доходу та валового національного продукту.

Зміни цін у споживчому секторі економіки на макрорівні відбивають індекс-дефлятор загального обсягу споживання населення, індекс споживчих цін, зведений індекс роздрібних цін на товари та послуги населенню, індекс цін та тарифів на платні послуги.

Індекс купівельної спроможності грошей по країні в цілому дістають як значення, обернене до значення індексів-дефляторів ВВП, ВНП та НД. Для споживчого сектору окремо його значення є оберненим до значення індексу споживчих цін. Додаткову характеристику при цьому можна дістати як значення, обернене до значення індексу-дефлятора обсягу загального споживання населенням матеріальних благ та послуг.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть особливості статистичного спостереження за рівнем цін виробників та цінами споживання.

2. У чому полягає різниця зведених індексів цін, розрахованих за методологією Ласпейреса, Пааше та Фішера?

3. Що називають ефектом Гершенкрона? Яка причина його виникнення?

4. Поясніть суть і практичне значення та назвіть недоліки рекурсивної моделі розрахунку зведених індексів цін за рік на підставі помісячних індексів динаміки цін.