Психологічно важливим є відокремлення цілей та задач, які через свою визначеність та конкретність можуть знижувати ефективність діяльності підлеглих через обмеження свободи їх діяльності. Виконавці часто краще знають як ефективніше досягнути мети, тому свобода вибору шляхів досягнення мети є потужним мотиватором.

Специфікою цілеутворення в управлінні є врахування сприйняття підлеглими різних типів завдання цілей, через що їх необхідно правильно формулювати. Добровільні цілі, які є продуктом активності самої людини, характеризуються найбільшою ефективністю діяльності. Примусові нормативні цілі, які ставляться перед виконавцем в готовому вигляді, є найменш конструктивними. Між ними стоїть комбіноване цілеутворення, коли ціль нормативна розглядається як обгрунтована та набуває характеристики добровільної.

Керівник повинен чітко уявляти мету діяльності та розвитку організації, тому для нього важливо мати стратегічне мислення, коли ціль добре усвідомлюється, чому сприяє розвинута інтуїція та вільне оперування часовими інтервалами, але пошук шляхів відбувається несвідомо. Добре усвідомлення шляхів та послідовності шагів, при неусвідомленому виборі цілі характеризує тактичне мислення.

Процес прогнозування базується на здатності людини до передбачення майбутнього – антиципації, яка дуже важлива при синхронізації індивідуальних дій виконавців, коли необхідно передбачати дії та реакції у відповідь на них. Вищий рівень прогнозування утворюється колективною антиципацією, коли робиться колективний прогноз. На вищому рівні антиципації стає можливим глибоке та широке узагальнення та класифікація ситуацій, що дозволяє формулювати гіпотези про очікувані події та здійснювати позаситуаційне планування.

Різні аспекти планування специфічним чином відображаються в психологічних здібностях керівника та впливають на них. Одночасно загальні психологічні закономірності впливають на реалізацію функції планування. Цей взаємовплив є психологічним змістом процесу планування.

В психології розрізняють декілька рівнів спеціальних здібностей, які залежать від досвіду, освіти та вроджених якостей:

1 рівень. Конкретно – почуттєвий. Для виконання завдання людині необхідна наявність об’єкта задачі, фізичного предмету. При цьому він здатен передбачити результати своєї діяльності та планувати її на строк до двох місяців, що можна використовувати для технічних виконавців.

2 рівень. Образно – конкретний. Людина може виконувати задачу на основі уявлення про об’єкт та планувати діяльність на строк до трьох місяців, що можна використовувати для координації першого рівня (майстри, начальники дільниць, змін).

3 рівень. Здатність оперувати складними поняттями та реагувати на порушення виробничої системи, приймати участь в її регулюванні. Діяльність планується на рік, що можна використовувати для посад провідних спеціалістів, начальників цеху, малих підприємств.

4 рівень. Здатність до абстрактного мислення без зв’язку з конкретним предметом, та з можливістю планувати та прогнозувати результатів на строк до 5 років, що можна використовувати для функціональних керівників.

5 рівень. Здатність створювати методики, придатних для широкого кола конкретних явищ, а також прогнозувати наслідки їх використання на строк до 10 років, що можна використовувати для головних спеціалістів та керівників підприємств з чисельністю 5-6 тис. чол.

6 та 7 рівень проявляються в здатності планувати та прогнозувати на строк більше 10 років, що можна використовувати для вищого керівництва крупних компаній.