Стрес – це широке коло станів підвищеної напруженості, що виникають внаслідок різних екстремальних впливів – стресорів.

До основних стресорів управлінської діяльності можна віднести:

1. Фактор інформаційного навантаження. Обсяг інформації, вимоги до її опрацювання можуть входити в протиріччя з психічними можливостями особистості, що призводить до підвищеного когнітивного навантаження, напрузі та стресу.

2. Фактор інформаційної невизначеності. Необхідної та важливої інформації часто бракує, що призводить до необхідності додаткового пошуку інформації або діяти в умовах невизначеності, тобто ризику.

3. Фактор відповідальності. Керівник вимушений акумулювати всю відповідальність за результати функціонування організації (відповідальність “за результати”, “за себе”, “за інших”).

4. Фактор дефіциту часу. Брак часу через великий обсяг задач та функцій може сильніше впливати на напруження, ніж складність цих завдань.

5. Фактори міжособистісних конфліктів. Негативні міжособових стосунки керівника та підлеглих призводять до появи стресових станів.

6. Фактори рольових конфліктів. Поява маргінального рольового конфлікта, коли з’являється антагонізм вимог з боку соціального оточення.

7. Фактор поліфокусності управлінської діяльності. Необхідність одночасного рішення багатьох задач призводить до феномену інтерференції (накладок) функцій одних на інших.

8. Система факторів зовнішнього середовища. До них відносять конкуренцію, вплив кримінального або бюрократичного державного середовища, нестабільність макроекономічної динаміки, неможливість прогнозувати розвиток подій.

Вплив стресу залежить від фази його розвитку.

Фаза мобілізації. Загальна емоційна напруга ще не досягла максимуму, тому має позитивний вплив на психічні процеси та діяльність. Стресори виступають стимулюючими факторами. Тобто маємо продуктивний стрес (еврістичний стрес).

Фаза стомлення. При досягненні границі супротиву стресорам, емоції трансформуються в деструктивний фактор. В першу чергу це відбувається в когнітивній сфері, особливо в мисленні, що призводить до намагання організації діяльності не по типу адекватності ситуації, а по типу знаходження в минулому досвіді нормативного способа, алгоритму вирішення проблем.

Стадії стомлення:

1)      стадія компенсованого стомлення. Працездатність підтримується за рахунок залучення допоміжних засобів і мобілізації вольових зусиль.

2)      стадія декомпенсації. Характеризується помітним погіршенням показників праці, подальше продовження роботи може привести до порушення життєдіяльності організму (непритомність). Стомлення може проявиться як, гостре в плині дня; хронічне, перевтома.

Для профілактики стомлення необхідно підібрати режим праці і відпочинку. Стомлення приводить до наступних психічних станів:

- монотонія – вузька спеціалізація діяльності приводить до одноманітних дій у наслідку чого виникає монотонія, що веде до зниження емоційного й інтелектуального тонусу і нудьги у працівників. Падіння зацікавленості приводить до зниження продуктивності і підвищенню плинності кадрів. Звичайно настає через 40-50 хвилин після початку діяльності (поява нудьги, зниження інтересу до праці).

- психічне насичення – психічний стан протилежний монотонії, але виникаючий по тим же причинам. Виявляється в по-різному вираженому емоційному неприйнятті ситуації й афективної форми розрядки розжарює незадоволеність. Профілактика монотонії і психологічного насичення в правильній побудові роботи.

- стрес. Для продовження роботи потрібна мобілізація сил організму, діяльність у режимі понад витрати. Часті стреси приводять до захворювань.

- дистрес. Дезорганізація процесу трудової діяльності в наслідку вичерпання психологічних ресурсів і не досягнення результатів. (Найбільш крайній прояв стресу).

В теперішній час поняття стрес трактується достатньо широко, і визначається як:

• сильне  негативне впливання на організм людини;
• сильна фізична і психологічна реакція на впливання стресового фактора;
• сильні, як сприятливі так і несприятливі для організму реакції різного роду;
• неспецифічні елементи фізичних і психологічних реакцій організму при сильних екстремальних для нього дій, які викликають інтенсивне проявлення адаптаційної активності.

Стресом являється наступна реакція організму людини ( фізичних або психологічних),  які спостерігаються при певному впливу сприятливих або не сприятливих стрес-факторів.

Стрес – поняття суб’єктивне. Він не „підстерігає нас за кутом”, готовий фізично атакувати.

Стрес – результат реакції людини на ситуацію.

На всіх підприємствах виникають ситуації, які негативно впливають на людей і викликають у них стрес. Він має негативні наслідки як для індивіда, так і для підприємства. Для того, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, керівник повинен її контролювати.

Незначні стреси неминучі й не шкідливі. Власне, це звичайне явище, яке часто повторюється. Надмірний стрес створює проблеми для індивіда і підприємства.

Той тип стресу, який стосується керівника, характеризується надмірною психологічною і фізіологічною напругою.

Миттєва реакція нервової системи, так само як і більш розтягнута під час реакції ендокринна система, діють в одному і тому ж напрямку – готують організм до активної протидії виникаючої в житті небезпеки. При короткочасному стресі, як,  наприклад, в суперечці, в азартній грі, в романтичній пригоді, коли організм має достатньо часу для відновлення, проблем звичайно не виникає. „Гарний” стрес – це освіжаюче почуття, виникаюче із активної діяльності, яка вас збуджує і яка по вашій волі може бути в любий момент зупинена.

Якщо ж стрес виявляється довготривалим і не піддається контролю, то у організму немає змоги для відпочинку. Наслідки такого „поганого” стресу незамедляющи позначиться на вашому серці . Невдовзі ви відчуєте аритмію, тахікардію і навіть біль в грудях.

В умовах стресу змінюються і характери дихання. Дихання прискорюється (частота навіть може подвоїтись), стає поверховим,  приривистим. При „гарному” стресі до цих змін можна адаптуватися. При довготривалому або „поганому” стресі можуть виникнути проблеми.

Оскільки сигнали диханню регламентуються конкретною кількістю накопичення в крові вуглекислоти, прискорене поверхове дихання створює і іншу проблему:  вуглекислота видаляється дуже добре, і сигнал диханню подається із запізненням, збивається ритмічність вдиху і видиху. Ми задихаємся і відчуваємо запаморочення. Це так звана гіпервентиляція , поширений симптом тривалого стресу. Для того, щоб швидко збутися гіпервентиляції, потрібно  видохнути в паперовий пакет, а потім вдохнути з нього. Таким чином, вуглекислота , виділена із легень знову потрапить в легені, і зміст її в крові стане достатньо для того, щоб підтримувати правильний ритм дихання.

Інші психологічні наслідки „поганого” стресу не так легко піддаються керуванню як гіпервентиляція. Такий стрес може призвести до серйозних психологічних захворювань і навіть взагалі людина втрачає глузд.

Стрес зумовлюють фактори, пов’язані з роботою і діяльністю підприємств або подіями особистого життя індивіда.

Організаційні фактори: перевантаженість або не повна завантаженість працівника під час робочого дня; конфлікт ролей, невизначеність ролей; нецікава робота.

В умовах перевантаженості в роботі у працівника виникають неспокій, почуття безнадійності. Неповна завантаженість може викликати такі самі почуття: працівник, який не отримав роботи, що відповідає його можливостям,  як правило, відчуває сумніви щодо цінності.

Конфлікт ролей виникає тоді, коли працівнику ставлять суперечливі вимоги. Продавець може одержати вказівку негайно  регулювати на прохання покупців і одночасно постійно поповнювати полиці товарами.

Невизначеність ролей виникає у тому, чого від нього чекають. Люди повинні мати правильне уявлення про очікування керівництва: що вони повинні робити, як їх будуть оцінювати.

Особисті фактори. Досить часто душевні травми, які супроводжують навіть незначну зміну до уваги не беруться, що має негативні наслідки. Тому слід глибоко вникати в сутність будь якої зміни. Поведінку людини треба скорегувати так, щоб можна було надати їй необхідну підтримку, якщо в ній є потреба.

Припустимо, керівник поінформував одного з своїх підлеглих, що його професійні знання застаріли. Спочатку у підлеглого може настати щось подібне до шоку і він почне заперечувати, доводити, що керівник не має ніяких підстав для подібного звинувачення. Після цього він буде просити дати йому можливість проявляти себе, що призведе його до пригніченого стану. І лише через деякий час він внутрішньо сприйме актуальність змін.

Найбільш коварні і найбільш поширені симптоми стресу, були названі „Чотири D”:

1.      Розсіяність (Disorganization)

2.      Складність в прийняті рішень (Decision-making difficulties).

3.      Залежність від нереалізованих бажань (Dependency -fantasies).

4.      Депресія (Depression).

Кожен з них веде до характерної зміни в нашій поведінці. Фактично, стрес з усіма цими чотирма симптомами – це гірший варіант стресу.

Звичайно на початку настає дезорієнтація. Хоча Ви відмінно пам’ятаєте, що ключі від машини тільки, що були  у ваших руках і кімнату ви не залишили, тим-паче здається, що вони буквально зникли з лиця землі. Коли ж Ви нарешті знаходите їх то це не заспокоює вас, а навпаки хвилює іще більше, так як ключі були прямо у вас під носом. В таких випадках в небезпеці не ваш глузд, а ваші здібності до вирішення проблем при перевантаженнях.

Слідом за розсіяністю приходить складність в прийняті рішень. Для президента вибір політики на  Близькому Сході може бути меншою проблемою, ніж для вас питання, що ж приготувати на обід. Якщо ж Ви не визначилися і через три години то тоді можна з твердістю сказати, що Ви  знаходитесь в стресовому стані. Якщо Ви за день змінили блузу чотири рази і все-таки дорогою до машини повертаєтесь, щоб надіти п’яту , можна певно заявити, що Ви зробили стрибок до короткочасного стресу, і в цей момент Вам потрібно затримати дихання і розслабитись.

При хронічному стресі може виникнути залежність від ваших нереалізованих бажань. Так як при стресі виконання бажань постійно відкладається, жінки починають мріяти про ситуації, при яких вони можуть узаконити свої бажання. Одна пацієнтка розповідала (психологу), що не так вже і серйозно захворівши, вона спеціально ляга до лікарні, щоб насолоджуватись  безробіттям: ігнорувати телефон, приймати квіти, а не відвідувачів, цілими вечорами  дивитися телевізор і при цьму відчувати себе дуже слабкою і дуже оцінюючою.

Депресія – фінальна стадія змін при стресі. Не обов’язково це клінічний випадок, коли жінка не може їсти і спати, можливі депресії, в яких ми навпаки хочемо їсти і спати. Звичайно біль і нездужання в таких випадках збільшуються, а наші можливості противостояти стресу зменшуються. Ваша енергія і ваш оптимізм вичерпнуться, якщо стрес не зникне депресія може стати вашим постійним станом.