Діяльність – це сукупність цілеспрямованих, усвідомлених дій, що передбачають позитивний наслідок, задоволення власних і соціальних потреб, інтересів.

Дія – основний елемент діяльності. Предмет дії може бути як матеріальним, так й ідеальним. Тому розрізняють фізичні (зовнішні, моторні) дії з предметами та інтелектуальні (внутрішні, психічні) дії. Розумові дії спочатку формуються як зовнішні й поступово перетворюються у внутрішні. Цей перехід називається інтеріоризацією. Внутрішня діяльність – це поєднання свідомих дій з підсвідомими (інтуїтивні вчинки). Трансформація внутрішньої розумової дії у зовнішню називається екстеріоризацією.

Залежно від участі волі дії поділяються на імпульсивні та вольові. Імпульсивні дії виконуються тоді, коли погано уявляємо собі цілі та можливі наслідки (мала роль свідомості). Вольові дії є цілеспрямованими, усвідомленими, аналітичними.

До досягнення мети особистість спонукають мотиви. Процес і результати діяльності перевіряються й оцінюються. При цьому велике значення мають рівень домагань особистості, успіхи та невдачі. Успіхи стимулюють до подальшої діяльності. Зазнавши невдачі, одні мобілізують сили до для повторного досягання мети, інші ж впадають у відчай.

Для успішної діяльності потрібні знання, навички, уміння та звички.

Знання дають достовірні відомості про предмет, об’єкт, забезпечують творчий, свідомий рівень діяльності.

Навичка є психічним новоутворенням, завдяки якому індивід спроможний займатися певним видом діяльності раціонально, творчо, майстерно, кваліфіковано.

Уміння – вироблена на основі знань та навичок система психічних і практичних дій, які забезпечують успішне виконання певного виду діяльності на елементарному або майстерному рівнях. Вони є показником інтелектуального рівня, гнучкості та кмітливості, здатності застосовувати знання та навички у різних ситуаціях.

Навички та уміння іноді породжують звички. Звичка – потреба виконувати ту чи іншу дію, схильність людини до відносно стандартних дій. З фізіологічної точки зору – це певний динамічний стереотип , який не вимагає особливих зусиль.

Розрізняють три основних види діяльності: гру, навчання та працю, які характеризуються цілями, мотивами, засобами та результатами. Продуктом гри є емоційне задоволення, позитивний настрій, пізнання властивостей предметів, розвиток уяви. Основною метою навчання є розвиток пізнавальних здібностей, оволодіння системою знань, умінь, навичок і вироблення, підготовка до професії. Праця ж спрямована на самореалізацію особистості, створення матеріальних і духовних цінностей.