Один з способів визначення психіки є її поділ на „розум, почуття та волю”. Тому необхідно приділити увагу емоційним та вольовим процесам організації діяльності. Тут треба зазначити, що існує тісний взаємозв’язок емоційних та вольових процесів з психічними станами особистості. Цей взаємозв’язок й виражає поняття емоційно-вольової регуляції станів.

Емоції разом з почуттями виконують дві основні функції – сигнальну та регулюючу, тобто показують, що має найбільше значення для особистості, та регулюють, визначають поведінку людини. Розрізняють позитивні (стенічні) та негативні (астенічні) емоції, що посилюють психічні можливості або погано впливають на діяльність, поведінку, стани, а також амбівалентні, що характеризуються як позитивним, так і негативним ставленням до одного об’єкту. Через психічні стани емоції безпосередньо впливають на процес і результати діяльності але може регулюватись в свою чергу вольовими процесами.

Воля визначається як свідома саморегуляція своєї діяльності та поведінки, що забезпечує подолання труднощів при досягненні цілей. При її характеристиці розглядають поняття вольового акта (усвідомлення та бажання досягти мети, „боротьба мотивів” при виборі однієї цілі в умовах суперечності, прийняття рішення про спосіб досягнення обраної цілі та реалізація цього рішення за допомогою вольового зусилля), вольового зусилля (ініціація або заборона діяльності, переборення втоми, самоконтроль та супротив зовнішнім впливам) та вольових якостей особистості.

До найбільш значимих вольових якостей відносяться самостійність, цілеспрямованість, рішучість, настирливість, витримка, вміння тримати себе в руках, та похідні від них, більш загальні – дисциплінованість, сміливість, стійкість.

Емоційні та вольові процеси тісно взаємопов’язані, майже неподільні та проявляються в формі психічних станів. В структурі будь-якого стану виділяють змістовний та динамічний (енергетичний) компоненти, що виражається в понятті рівня активації. Ефективність діяльності знижується як на низькому, так й на занадто високому рівні активації (закон Йеркса-Додсона, рис.3.1 ).

При цьому необхідно враховувати залежність між ступенем негативного впливу психічних станів та складністю тих психічних процесів, по відношенню до яких має місце цей вплив. Негативні стани мають більший вплив на складні процеси, ніж на прості (наприклад, спочатку знижуються інтелектуальні функції (складні), а потім – моторні (більш прості)). Управлінська діяльність характеризується високою емоціогеністю та стресогеністю, має велику кількість причин для виникнення негативних емоцій і станів, що пов’язано з її відповідальністю, та вимагає від керівника ефективної емоційно-вольової регуляції. Це необхідно не тільки для зменшення негативного впливу на діяльність керівника, а й для унеможливлення цього впливу на підлеглих, які чітко на це реагують та можуть перейняти негативний стан начальника.

Треба пам’ятати, що саме управлінська діяльність вимагає максимального включення вольових процесів, а поняття “гарний керівник” та “вольовий керівник” використовуються як синонімічні.