Закон України ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Права, що охороняються цим Законом

Цей Закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).

Стаття 2. Законодавство України про авторське право і суміжні права

Законодавство України про авторське право і суміжні права складаєть­ся з цього Закону та інших законодавчих актів України, що охороняють особисті (немайнові) і майнові права осіб, яким належать авторське право і суміжні права.

Стаття 3. Застосування правил міжнародного договору

Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановле­но інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Визначення термінів

У цьому Законі вживаються терміни у такому значенні: автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір; аудіовізуальний твір — твір, який складається з набору пов'язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із супроводжуючим звучанням або без нього, який можна бачити, а за наявності супро­воджуючого звучання — чути. До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографії, такі як телевізійні та інші способи фіксації зобра­жень із супроводжуючим звучанням на магнітних плівках, платів­ках, дисках тощо; база даних — сукупність даних, матеріалів або творів у формі, яку читає машина;

виробник фонограм — фізична чи юридична особа, яка вперше здійс­нила запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі;

виключне право — право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, установлених цим Законом;

виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декла­мує, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фоль­клору, а також інші особи, які займаються такою ж творчою діяль­ністю, в тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери;

відтворення — виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник — це результат будь-якого відтворення твору;

здача в найом — передача права володіння оригіналом чи примірником твору або фонограми на певний термін з метою одержання прямої чи опосередкованої комерційної вигоди;

комп'ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, яку читає машина, і які приводять її у дію для досягнення певної мети або результату. Це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному коді, включаючи підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одержані внаслідок розробки комп'ютерної програми. Поняття «ком­п'ютерна програма» не поширюється на поняття «база даних»;

обнародування твору — дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалось;

опублікування (випуск твору в світ) — випуск в обіг примірників твору чи фонограми за згодою автора або іншої особи, яким належать ав­торське право та суміжні права, у кількості, що задовольняє розумні

потреби публіки шляхом продажу, здачі в найом, публічного прокату або шляхом іншої передачі права власності чи права володіння при­мірником твору або фонограми. Під опублікуванням розуміється та­кож надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації;

особа, що має авторське право і суміжні права, — це автор або вико­навець у випадках, коли майновими правами володіє автор або вико­навець, а також фізична чи юридична особа, якій було передано май­нові права;

похідний твір — продукт інтелектуальної творчості, заснований на ін­шому існуючому творі (переклад, адаптація, переробка тощо). Оригі­нальність його полягає або у творчій переробці твору, що існував ра­ніше, або у творчому перекладі його на іншу мову;

продюсер — особа, яка організує або організує та фінансує постановку аудіовізуальних творів;

публічне виконання — подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та ін­шим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допо­могою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких зна­йомих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час;

публічний показ — будь-яка демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передач в ефір чи по проводах) або за допомогою інших при­строїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї чи близьких знайо­мих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час. Публічний показ аудіовізуального твору означає демонстрацію окремих кадрів аудіо­візуального твору без дотримання їх послідовності;

публічне сповіщення (сповіщення для загального відома) — така пере­дача в ефір чи по проводах зображень і (або) звуків творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті особами, які не належать до звичай­ного кола сім'ї чи близьких знайомих сім'ї, у місцях, віддаленість яких від місця початку передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті у вказаному місці або місцях, незалежно від того, чи можуть зазначені особи приймати зображення чи звуки в одному місці і в один і той же час або в різни* місцях і в різний час;

репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне відтво­рення у будь-якому розмірі (збільшеному чи зменшеному) оригіналу або примірника твору (письмового чи іншого графічного твору) шля­хом фотокопіювання або іншими технічними засобами, ніж видання. Репрографічне відтворення не включає в себе запис в електронній (включаючи цифрову), оптичній чи іншій формі, яку читає машина;

твір архітектури — твір у галузі мистецтва спорудження будівель, що включає в себе креслення, ескізи і моделі, а також збудовані будівлі та споруди, у тому числі паркову і ландшафтну архітектуру, плану­вання міст тощо;

твір прикладного мистецтва — твір мистецтва, включаючи твір худож­нього промислу, який створений ручним або промисловим способом для практичного користування або перенесений на предмети прак­тичного користування;

фонограма — виключно звуковий запис будь-якого виконання чи ін­ших звуків. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів є примірниками фонограми.

Розділ II АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Стаття 5. Твори, що охороняються

1. Цим Законом охороняються твори у галузі науки, літератури і мис­тецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;

5) аудіовізуальні твори;

6) скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;

7) твори архітектури;

8) фотографії;

9)  твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціаль­ним законом про промислову власність;

10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;

11) сценічні обробки творів, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цієї статті, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

12) переклади, адаптації, аранжування, інші переробки творів і оброб­ки фольклору (похідні твори) без заподіяння шкоди охороні оригі­нальних творів, на основі яких створено похідні твори;

13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та анто­логії, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші скла­дові твори за умови, що вони є результатом творчої праці по добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охо­роні творів, що входять до них;

14)    інші твори.

2. Підлягають охороні за цим Законом як обнародувані, так і необна-родувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, рек­лама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

Стаття 6. Охорона частини твору

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, включаючи і оригінальну назву твору, розглядається як твір і охороняється цим Законом.

Стаття 7. Об'єкти, що не охороняються

1. Не охороняються цим Законом повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інфор-мації, твори народної творчості, а також офіційні документи (закони, ука­зи, постанови, судові рішення тощо), державні символи та знаки (прапо­ри, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами.

2. За цим Законом охорона не поширюється на будь-які ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промис­ловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстро­вані у творі тощо.

(пункт 2 статті дано в редакції Закону № 75/95 від 28.02.95 р.)

Стаття 8. Сфера дії Закону

Охорона, передбачена цим Законом, надається:

1)авторам незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знахо­дяться в об'єктивній формі на території України;

2)авторам, твори яких вперше опубліковані в іншій країні та протягом ЗО днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадян­ства і постійного місця проживання автора;

3) авторам, які є громадянами України або мають постійне місце про­живання на території України, незалежно від того, на якій тери­торії вперше були опубліковані їх твори. Авторам, незалежно від громадянства, твори яких вперше опубліко­вані або не опубліковані, але вони знаходяться в об'єктивній формі на тери­торії іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних дого­ворів України.

Чинність цієї статті поширюється і на інших осіб, що мають авторське право.

Стаття 9. Виникнення і здійснення авторського права

1. Виникнення і здійснення прав, передбачених цим Законом, не вима­гає виконання будь-яких формальностей.

2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права мо­же використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі — ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

3. Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародува-ний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпа­ють права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони автор­ського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.

Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого поряд­ку Державним агентством України з авторських і суміжних прав, яке скла­дає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.

Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. При виникненні спо­ру реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

4.  Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому виражено твір,
не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у реєстрації.

Стаття 10. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено твір

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому вира­жено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому виражено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Стаття 11. Автор як первинний суб'єкт авторського права

1.  Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор.

2.  Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнаро­дуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Стаття 12. Співавторство

1. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою всім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або змі­ну твору. В разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

2.  Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше.

Стаття 13. Особисті (немайнові) права автора

Автору належать такі особисті (немайнові) права:

1)  вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2)  забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з використанням твору;

4)  протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашко­дити честі і репутації автора;

5)  на обнародування твору.

Стаття 14. Майнові права автора

1.  Автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом.

2.  Автору або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти або забороняти:

1)  відтворення творів;

2)  публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічний показ;

4)  будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

5)  переклади творів;

6)  переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7)  розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим спо­собом або шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі де першого продажу примірників твору;

8)  здача в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній фор­мі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі яку чи­тає машина;

9) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

3. Виключні права авторів на використання творів архітектури, місто­будування, садово-паркового мистецтва включають у себе і право участі у практичній реалізації проектів цих творів.

4. Автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір й іншими способами.

5. За винятком випадків, передбачених статтями 15-19 цього Закону, особа, яка має авторське право, вправі вимагати виплати винагороди за будь-яке використання її твору. Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і ви­користання твору встановлюються в авторському договорі, а також у дого­ворах, що укладаються організаціями, які управляють майновими права­ми авторів на колективній основі, з користувачами.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні став­ки авторської винагороди, які індексуються одночасно з індексацією міні­мальних розмірів заробітної плати.

6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 15-19 цього Зако-
ну, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди нормаль-
ному використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інте-
реси автора.

Стаття 15. Вільне використання твору

Без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з обо­в'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумов­лено критичним, полемічним, науковим або інформаційним харак­тером твору, до якого цитати включаються, вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених де фонограми або радіо- і телевізійних передач;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправда­ному поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку або зображення навчального характеру;

3) відтворення у пресі, передача в ефір або інше публічне повідом­лення опублікованих у газетах або журналах статей з поточних еко­номічних, політичних, релігійних питань чи переданих в ефір тво­рів такого ж характеру у випадках, коли право на таке відтворення.

передачу в ефір і по проводах або інше публічне повідомлення спе­ціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фото­графії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне по­відомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, у обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

6) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

7) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігій­них церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому харак­тером таких церемоній;

8) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодич­них виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення пуб­лічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

9) відтворення твору в особистих цілях за умов, передбачених стат­тями 16-19 цього Закону.

Цей перелік є вичерпним, крім випадків, зазначених у статтях 16-19 цього Закону.

Стаття 16. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом

Допускається без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та ар­хівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одер­жання прибутку, за таких умов:

1) уразі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий при­мірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і при­ватного дослідження; відтворення твору є одиничним випадком і не має систематичного характеру;

немає колективної ліцензії (ліцензії, наданої організацією, що управ­ляє майновими правами авторів на колективній основі), яка б ви­значала умови виготовлення таких примірників;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної біб­ліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженогс або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи ар­хіву, за умови, що одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є одиничним випадком і не має систематичного характеру.

Стаття 17. Вільне відтворення примірників твору для навчання

Допускається без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіові­зуальних творів і фонограм як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає вказаній меті;

2) репрографічне відтворення для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з пись­мових творів з ілюстраціями або без них учбовими закладами, діяль­ність яких не спрямована прямо чи опосередковано на одержання прибутку за умови, коли:

обсяг такого відтворення відповідає вказаній меті; відтворення твору є одиничним випадком і не має систематичного характеру;

немає колективної ліцензії (ліцензії, наданої організацією, що управ­ляє майновими правами авторів на колективній основі), яка ви­значала б умови такого відтворення.

Стаття 18. Вільне відтворення комп'ютерних програм

1. Без дозволу автора чи іншої особи, якій належить авторське праве на комп'ютерну програму, якщо інше не визначено в договорі, дозволя­ється здійснювати такі дії:

1) відтворення одного примірника комп'ютерної програми, а також адаптацію комп'ютерної програми, здійснювані особою, яка є за­конним власником примірника комп'ютерної програми: для використання комп'ютерної програми на певному комп'ютері

відповідно до його призначення; для архівних цілей і для заміни законно придбаного примірни­ка комп'ютерної програми у разі його втрати, пошкодження або непридатності.

Вказаний примірник комп'ютерної програми або її адаптація не мо­жуть використовуватись з іншою метою, ніж передбачено у цьому пункті, і підлягають знищенню у випадку, коли продовження володіння комп'ю­терною програмою перестає бути законним;

2) відтворення в одному примірнику для архівних цілей і заміна за­конно придбаного примірника комп'ютерної програми у разі, коли примірник втрачено, пошкоджено або він став непридатним.

2. Автор або інша особа, якій належить право на використання примір­ника, може без дозволу особи, якій належить право власності на комп'ю­терну програму, спостерігати, вивчати, а також досліджувати (перевіря­ти) функціонування комп'ютерної програми з тим, щоб визначити ідеї та принципи, які лежать в основі будь-якого елемента комп'ютерної прог­рами, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії по за­вантаженню, показу, функціонуванню, передачі чи запису в пам'ять (збе­реженню) комп'ютерної програми.

3. Вільна декомпіляція комп'ютерної програми допускається для від­творення коду та перекладу його форми з метою одержання інформації, необхідної для досягнення взаємодії незалежно створеної комп'ютерної програми з іншими комп'ютерними програмами, за умови, що:

1)ці дії здійснюються особою, яка володіє ліцензією, або іншою осо­бою, яка є законним власником комп'ютерної програми, або від іме­ні особи, яка має відповідні повноваження;

2)інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, не була попередньо відома особам, про яких йдеться у підпункті 1 цьо­го пункту;

3)ці дії обмежуються тільки тими елементами комп'ютерної прог­рами, які є необхідними для досягнення здатності до взаємодії.

4. Умови пункту 3 цієї статті не допускають, щоб одержана в результаті
декомпіляції інформація:

1)використовувалася з іншою метою, крім досягнення здатності до взаємодії незалежно створеної комп'ютерної програми з іншими програмами;

2)була надана іншим користувачам, крім випадків, коли це необхідно для досягнення здатності до взаємодії незалежно створеної комп'ю­терної програми з іншими програмами, або була використана для розробки (удосконалення), виготовлення чи розповсюдження ком­п'ютерної програми, суттєво схожою з декомпільованою комп'ю­терною програмою, або була використана будь-яким іншим спо­собом, що порушує авторське право.

5. Умови пунктів 3 і 4 цієї статті не повинні необгрунтовано завдавати
шкоди законним інтересам осіб, яким належить право на декомпільовану
програму, а також нормальній експлуатації комп'ютерної програми.

Стаття 19. Вільне відтворення в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах

1. Відповідно до підпункту 9 статті 15 допускається відтворення ви­ключно в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з виплатою їм винагороди.

2. Винагорода за відтворення зазначених у пункті 1 цієї статті творів виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпорте­рами обладнання (аудіоапаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріаль­них носіїв (звуко- і (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.

3. Розмір винагороди та умови її виплати визначаються на підставі до­говорів між вказаними виробниками, імпортерами та організаціями, що управляють майновими правами на колективній основі.

Стаття 20. Авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом

1. Авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить його автору.

2. Виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором.

3. Розмір авторської винагороди за створення і використання твору, створеного за договором з автором, який працює за наймом, та порядок її виплати встановлюються у договорі між автором і роботодавцем.

Стаття 21. Авторське право на аудіовізуальний твір

1. Авторами аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, діа­логів, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, художники-постановники, оператори то­що, якщо інше не зазначено в договорі з організацією, що здійснює ви­робництво аудіовізуального твору, або в договорі з продюсером.

2. Якщо інше не встановлено у договорі, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і пере­дати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передачі в ефір і по проводах для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на публічне сповіщення музичних творів, включених до аудіові­зуального твору.

3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуаль­ного твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіові­зуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером не передбачено інше.

Стаття 22. Право доступу до твору образотворчого мистецтва

Якщо при передачі твору образотворчого мистецтва у власність іншій особі автор не поступиться своїми майновими авторськими правами, то він має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не зачіпає необгрунтоване законних прав та інте­ресів власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмо­вити автору в доступі до твору без достатніх підстав.

Стаття 23. Право слідування

Автор протягом життя, а після його смерті спадкоємці у встановлений статтею 24 цього Закону термін щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчужуваним правом на одер­жання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його відступ-ленням, здійсненим автором твору (право слідування).

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.

Стаття 24. Термін охорони прав авторів

1. Охорона, що надається цим Законом, діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

2. Для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через 50 років після того, як твір було обнародувано. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо автор твору, обнародуваного анонімно або під псевдонімом, роз­криє свою особу протягом 50 років, застосовується термін охорони, перед­бачений пунктом 1 цієї статті.

3. Термін охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усьо­го життя і 50 років після смерті останнього співавтора. Термін охоро­ни творів посмертно реабілітованих авторів діє протягом 50 років після їх реабілітації.

4. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 50 років від дати його правомірного опуб­лікування.

5. Дія терміну охорони, встановленого пунктами 1-4 цієї статті, почи­нається з 1 січня року, наступного за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені у зазначених пунктах.

6. Право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора, охороняються без­строково.

Стаття 25. Перехід авторського права у спадщину

1. Майнові права авторів переходять у спадщину. Не переходять у спад щину особисті (немайнові) права автора.

2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому ін­шому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Стаття 26. Перехід творів до суспільного надбання

1. Закінчення терміну дії авторського права на твори означає їх перехід
до суспільного надбання.

Твори, які ніколи не охоронялися на території України, також вва­жаються суспільним надбанням.

2.  Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно використо­вуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. При цьом> повинні зберігатися право авторства, право на ім'я, право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репу­тації автора.

3. Постановами Кабінету Міністрів України можуть встановлюватися випадки виплати спеціальних відрахувань за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

Стаття 27. Передача (відступлення) авторського права

1. Майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або ін­шою особою, що має авторське право, іншій особі. Автор або інша особа, що має авторське право (ліцензіар), можуть також видати ліцензію іншій особі (ліцензіату) на використання твору відповідно до такої ліцензії. Пере­дача (відступлення) авторського права і видача ліцензії оформляються авторським договором.

2.   Особисті (немайнові) права автора не можуть бути передані іншим особам.

Стаття 28. Право на невиключну чи виключну ліцензію

1.  Автору, крім можливості передачі майнових прав, належить ви­ключне право надавати іншій особі дозвіл на використання твору одним або всіма відомими способами на підставі невиключної чи виключної лі­цензії.

2.  Невиключна ліцензія дає ліцензіату право використовувати твір дозволеним способом нарівні з автором та іншими ліцензіатами невиключ­ної ліцензії.

3.  Виключна ліцензія дає право тільки ліцензіату використовувати твір дозволеним способом.

4. Право на використання твору, передбачене пунктом 1 цієї статті, може бути обмежено у просторі, за часом і за змістом.

Стаття 29. Договори на право використання творів

1. Використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, за винят­ком випадків, зазначених у статтях 15-19 цього Закону.

2. Авторські договори повинні укладатись у письмовій формі, якщо законодавством про авторське право і суміжні права не передбачено інше.

3. Відповідними відомствами разом з творчими спілками можуть скла­датися примірні авторські договори.

4. Авторський договір може містити умови, не передбачені примірним договором. Умови договору, що погіршують становище автора (його право­наступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодав­ством, є недійсними.

5. Усі права на використання твору, не передані за авторським дого­вором, зберігаються за автором.

Стаття ЗО. Укладання та зміст авторського договору

Авторський договір вважається укладеним, якщо між сторонами до­сягнуто угоди щодо всіх суттєвих його умов (спосіб використання, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору та використання твору тощо).

Якщо протягом обумовленого договором терміну твір не буде вико­ристано, автор має право вимагати відшкодування збитків.

Умови договору, що обмежують право автора на створення майбутніх творів на дану тему чи в цій галузі, є недійсними.

Розділ III СУМІЖНІ ПРАВА

Стаття 31. Охорона суміжних прав

1. Цей Закон охороняє суміжні права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Охорона суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом.

2. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм і організації мовлення повинні дотримувати прав авторів і виконавців. Організації мовлення по­винні дотримувати прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

3. Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латин­ської літери Р у колі — ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

Стаття 32. Критерії для надання охорони суміжних прав

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього Закону, якщо:

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється згідно з цією статтею;

3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу ор­ганізації мовлення, що охороняється згідно з цією статтею.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього За-
кону, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офі­ційним місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше опубліковано на території України або опубліко­вано на території України протягом ЗО днів від дня її першої пуб­лікації в іншій державі;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим Законом, якщо вони мають офіційне місцезнахождення на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.

4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Стаття 33. Права виконавців

1. Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріальному носії ра­ніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по проводах їх вико­нань, а також відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння або способом оренди чи про­кату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння.

2. Виключні права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо.

3. Виконавцям належать особисті (немайнові) права на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з вико­ристанням виконання там, де це можливо.

4. У тому разі, коли виконання використовується в аудіовізуально­му творі, вважається, що виконавець передає організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру всі майнові права на виконання, якщо інше не встановлено договором.

5. У разі, коли виконавець при першій фіксації виконання безпосеред­ньо дозволить виробнику фонограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми право на її розповсюдження способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здачі в найом, в оренду, прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання винагороди за вказані види використання виконання через організації, що управляють майновими правами на колективній основі.

Стаття 34. Права виробників фонограм

1. Виробники фонограм мають виключне право дозволяти чи заборо­няти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого про­дажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найом, в оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

2. Виключні права виробників фонограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору, ви­користання фонограм тощо.

Стаття 35. Права організацій мовлення

1. Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороня­ти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

2. Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

Стаття 36. Обмеження прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення

Допускається за умови, що це не завдає шкоди нормальному вико­ристанню виконань, фонограм і передач організацій мовлення і не обме­жує безпідставно законних інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, використання виконань, фонограм і програм мов­лення їх фіксація, відтворення, передача в ефір і по проводах та доведення до загального відома іншим способом без згоди виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення і без виплати винагороди у тих же ви­падках, які передбачені статтями 15-19 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних і художніх творів.

Стаття 37. Використання фонограм, опублікованих з комерційною метою

1. Допускається без згоди виробників фонограм, опублікованих з ко-
мерційною метою, і виконавців, записаних на таких фонограмах, але з
виплатою винагороди:

1) публічне виконання фонограми;

2) сповіщення фонограми в ефір;

3) сповіщення фонограми по проводах.

2. Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюються однією з орга­нізацій, яка управляє правами виробників фонограм і виконавців на ко­лективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщс цією угодою не передбачено інше, то винагорода розподіляється між ви­робником фонограми і виконавцем порівну.

3. Розмір винагороди і умови її виплати визначаються угодою між користувачем фонограми чи об'єднанням таких користувачів, з одногс боку, і організаціями, які управляють правами виробників фонограм і виконавців, з другого боку.

Розмір винагороди встановлюється за кожний вид використання фо­нограми.

Стаття 38. Термін охорони суміжних прав

1 Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після пер­шої фіксації виконання або постановки. Особисті права виконавців охо­роняються безстроково.

2. Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо її не було опубліковано, то про­тягом 50 років після першої фіксації звукового запису.

3. Організації мовлення користуються наданими цим Законом пра­вами протягом 50 років після першої передачі в ефір або по проводах.

4. Встановлені цією статтею терміни починаються з 1 січня року, на­ступного за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені цією статтею.

5. До спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм і організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти вико­ристання виконання, фонограми, передачі в ефір і по проводах, а також право на одержання винагороди в межах установленої цією статтею час­тини термінів, що залишилась.