Глава 8. ІНТЕРНЕТ І ПИТАННЯ ПРАВА

8.1. Загальні положення

Сучасні наука і техніка накопичили величезний масив інформа­ційного матеріалу, що викликало гостру потребу в прискореному обігу знань. Невпинне зростання обсягів інформації в усьому світі призводить до різкого зниження ефективності використання нако­пичених знань у багатьох сферах людської діяльності: науці, тех­ніці, економіці, політиці, праві, тому що традиційні «ручні» засоби й методи оброки даних не в змозі впоратись з таким потоком інфор­мації, не здатні представити повну і точну картину стану питання, яке викликає інтерес.

Тому в умовах невпинного якісного оновлення суспільства, ста­новлення ринкової економіки, поступу науково-технічного прогресу розвиваються різного роду інформаційні системи, які перебрали на себе функції оперативного поширення наукових знань. їхня діяль­ність базується на традиційних і новітніх інформаційних техноло­гіях. Вочевидь, що роль електронно-обчислювальної техніки визна­чається не лише обчислювальною функцією: все більш важливе значення набувають переробка, зберігання, пошук і трансформація різних видів інформації.

Найбільш істотні соціальні зміни останніми десятиліттями від­буваються у галузі нових суспільних відносин — інформаційних. Суть переходу від індустріального суспільства до суспільства інфор­маційного полягає саме в реалізації сукупності процесів, пов'язаних з автоматичною обробкою, пошуком, зберіганням і передаванням, перетворенням і практичним використанням безперервно зростаючо­го потоку інформації в усіх сферах суспільного життя.

Основні показники відсоткового співвідношення виробництва у різних галузях господарства за останні десятиріччя змінилися на користь інформаційних ресурсів. Це загострило проблему правового регулювання у сфері інформаційних відносин для прискорення про­цесів інформатизації українського суспільства і подолання відста­вання від інших країн щодо рівня розв'язання цієї задачі.

Давно розпочався процес злиття комп'ютерної техніки із засобами зв'язку. У США з'єднали слова «комп'ютер» і «комунікації» та ство­рили нове поняття «комп'юнікейшенз». Пізніше французи запропо­нували більш елегантний термін «телематика». Комп'ютери і комуні­кації між ними та їхніми частинами саме і складають телекомунікаційні комп'ютерні мережі, або просто — інформаційні мережі.

Internet є найбільшою комп'ютерною мережею. Нині — це вели­чезний накопичувач різноманітної інформації. Саме ця мережа ме­реж вимагатиме в майбутньому досконалого правового регулювання її функціонування в усіх сферах суспільного життя.

Розвиток законодавства в сфері сучасних інформаційних техно­логій поступово набирає обертів в усіх провідних країнах світу. Уря­ди різних країн мають усвідомити правову модель майбутнього та забезпечити її підтримку, а громадяни, користуючись Internet, по­винні нести таку ж відповідальність, яку вони несуть в інших сфе­рах свого життя.

Усе наведене ускладнює розв'язання питання правового регу­лювання у сфері інформаційних відносин. Становлення України як правової держави, її вихід на світові ринки, у тому числі й інформаційних ресурсів, потребує формування низки взаємопо­в'язаних нормативно-правових актів, законів і структур для роз­в'язання значного комплексу питань. Відповідно виникає нова юридична спеціалізація — Інтернет-право.

Ні в Україні, ні в Росії не існує системних розробок, присвя­чених даній темі, публікуються лише окремі статті юристів, ще зайнялися розробкою юридичного аспекту використання Інтер­нет. Одним з перших юристів, які почали працювати в цьому на­прямку в Росії, був Віктор Наумов, що створив сервер «Право й Інтернет» (www. russianlaw.net) і проводить регулярно інтернет-конференції з проблем Інтернет-права.

Також познайомитися з цими питаннями можна на Веб-сайті автора за адресою: www.vant.unicyb.kiev.ua — у розділі «Інтелек­туальна властність і комп'ютерне авторське право».

Вочевидь, за такої значущості Інтернету неминучою стає необ­хідність правового врегулювання відносин, що виникають при використанні глобальної мережі. На цьому етапі і буде зароджу­ватися та формуватися Інтернет-право як правова форма ре­гулювання суспільних відносин, що виникають при викорис­танні мережі Інтернет, зокрема обмін інформацією.