ВСТУП

Питання, що досліджуються у підручнику, актуальні і вкрай необхідні фа­хівцям всіх спеціальностей — від учня, студента, педагогічного працівника де керівника, менеджера, економіста, адміністратора або державного посадовця будь-якого рівня чи класу.

Як показує практичний досвід, ця проблема дуже складна, динамічна, «роз­мита», нечітка, спотворена багатьма роками використання в Україні «пірат­ських» творів і практично ніким не визнається, крім самих авторів, які теж часто порушують авторське право, коли справа стосується «чужої» творчої власності.

І якщо стосовно таких творчих понять, як літературний, художній, ар­хітектурний чи науково-технічний твір давно робляться спроби вирішити це питання позитивно, то стосовно комп'ютерних програм, програмного забез­печення, баз даних, знань, метазнань, інформаційних та автоматизованих систем, курсів з дистанційної освіти (ДО), прогресивних інформаційних тех­нологій тощо наша держава на початку шляху.

Особливо складна ситуація склалася навколо поняття ДО в Україні.

ДО — це також об'єкт авторського права. Всі, хто бере участь у розробці та використанні курсів з дистанційного навчання, відразу ж стають на шлях можливого порушення окремих статей Кримінального кодексу України (зок­рема статті №176 «Порушення авторського права і суміжних прав»), що діє с 01.09.01р.

Це пов'язано з тим, що при розробці, реалізації та впровадженні будь-яко­го курсу з ДО, часто використовуються неліцензійні операційні системи, системне та прикладне програмне забезпечення, технологічне, інформаційне, методичне та інші види забезпечень, а також існуючі бази даних та знань: книги, брошури, посібники, методологічне забезпечення, магнітні носії тощо,

Щоб якимось чином позбавити майбутнього чи сьогоденного розробника або користувача сучасних інформаційних технологій хоча б деяких непри­ємностей, наріжних каменів (або каменів спотикання) у цьому питанні, автор і пропонує широкому колу читачів цю книгу.

За даними досліджень компанії Business Software Alliance (www.bsa.org), яка здійснює боротьбу з розповсюдженням нелегального програмного забезпечення (ПЗ), рівень піратства у галузі ділового ПЗ в Україні у 2002 р. склав 89% (} 1994 р. він складав 95%). Дослідження BSA показало, що зниження рівня комп'ютерного піратства на 10 відсотків у найближчі 4-5 років призведе де подвоєння доходів від індустрії інформаційних технології (IT).

Для досягнення цієї мети потрібні наступні заходи:

• активна робота щодо створення ринкових механізмів, які б стимулю вали придбання легального (ліцензійного) ПЗ: нові види ліцензування, навчання партнерів і підтримка ПЗ;
• розробка та впровадження для користувачів та продавців методичних рекомендацій стосовно формування культури використання ПЗ;
• розробка й удосконалення юридичних і технологічних засобів захисту ПЗ;
  • запровадження методології об'єднання зусиль у цьому напрямку вироб­ників ПЗ, державних установ, засобів масової інформації та широкої громадськості, а також корпоративних клієнтів;
  • розробка технології управління ліцензіями, патентами, а також ал­горитмів легалізації ПЗ, та зменшення його вартості.

Також дослідження показало, що у 2003 році з 520 відомих Microsoft ук­раїнських компаній з виробництва і продажу персональних комп'ютерів (ПК):

• 60% — відкрито продавали ПК з неліцензійним ПЗ, встановлюючи лі­цензійні програми лише за бажанням клієнта;
• 35% — пропонували ліцензійне ПЗ, але за бажанням клієнта могли встановити піратську копію;
• 5% — встановлювали на ПК тільки ліцензійне ПЗ, або продавали ПК без ПЗ.

Загалом у період з 1998 по 2004 рік кількість підробленого і контрафактного товару, затриманого на кордонах держав ЄС, збільшилася у 8 разів. Зараз на піратську продукцію припадає 5% світового товарообігу, що складає — 258 млрд. доларів СІЛА на рік.

Але Україна не перша у світі за рівнем піратства; так, рівень неліцензій-ного ПЗ сьогодні складає:

• Китай — 92% ;
• В'єтнам — 92% ;
• Україна — 89% ;
• Індонезія — 88% ;
• СНГ — 87%;
• Росія —87%.

У світі (2004 р.) нелегально було встановлено 36% ПЗ на суму 829 млрд. доларів СІЛА. При цьому, з них:

• у Східній Європі — 71% ;
• у Західній Європі — 37% ;
• у Північній Америці — 23% .

І це при тому, що в Україні лише тільки 2% населення має домашній до­ступ до Internet, а це 45 місце з 48 країн Європи. В Росії 12% населення має домашній доступ до Internet, в СІЛА — 48% , у країнах Скандинавії — 60%>.

Автор також пропонує всім, хто цікавиться цією темою, звертатися до йогс персонального сайту за адресою: www.unicyb.kiev.ua у розділ «Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право» на головній сторінці з метою по­глиблення своїх знань та обміну інформацією з питань, що розглядаються.