6.2. Оцінка ризику

Часто позиція ліцензіата визначається ризиком, пов'язаним з реалізацією об'єкта, який може бути визначений через можливі фі­нансові втрати. Такі втрати розраховуються, виходячи з імовірності настання несприятливих обставин у процесі реалізації об'єкта купівлі.

Купівля об'єкта інтелектуальної власності і його подальша реа­лізація завжди пов'язана з певним економічним ризиком. Теорія економічного ризику дає різні його визначення, але загалом ризик — це деяка імовірність настання тієї або іншої негативної події (або їх сукупності), що знижує рівень доходів від реалізації інновації. Принциповим є визначення чинників ризику під час купівлі даного об'єкта інтелектуальної власності. Так, під час реалізації винаходу, захищеного патентом, суттєвим чинником ризику може бути висока імовірність обходу патентної формули, що визначається, зокрема, насиченістю запатентованими винаходами (належними іншим влас­никам) відповідної рубрики патентного класифікатора, до якої нале­жить винахід, який купують за ліцензією.

Поряд з інвестиціями, здійснення яких пов'язано з тим або іншим ступенем ризику, відомі «безризикові» інвестиції, що характеризуються «нульовим» ризиком, дохід за яким гарантований. Одним з прик­ладів майже безризикової інвестиції є цінні папери, випущені дер­жавним казначейством. Однак це справедливо тільки для грошової ставки прибутку, тоді як інвестора часто цікавить реальна ставка доходу, на яку впливає рівень інфляції.

Є кілька методів визначення ступеня ризику при інвестуванні. Один з найпоширеніших — статистичний — ґрунтується на ана­лізі коливань значень досліджуваного показника на заданому від­різку часу. Імовірність негативного результату інвестування визна­чається при вирішенні статистичного завдання моделювання складних динамічних систем. Розглядається інвестиційний проект, відповідно до якого передбачається випуск одного виробу, що не обкладається податком на додану вартість. Валовий прибуток від продажу такого виробу для і-то кроку періоду експлуатації може бути описаний та­кою системою рівнянь:

SJi] = (1 + К_рі ){(1 + K„)F_ol[i] + V_:[i] + A_m[i];             (6.31)

M_:[i]-z_r[i] + Z№

де P_va— валовий прибуток; P — вартість продажу; S_s— собівартість виробництва; V— обсяг виробництва; К_рг— коефіцієнт інших ви­трат у собівартості; К — коефіцієнт відрахувань з фонду оплати пра­ці; М,— матерільні витрати; А_т— амортизаційні відрахування.

Припустимо, що для величин S (вартість одиниці готових виро­бів), F_ot (фонд оплати праці), Z_y (вартість ресурсів), Z (вартість си­ровини) попередньо визначені (у процесі обробки вихідних даних) функції g[k,i], що дають змогу обчислити значення цих параметрів за кроками розрахункового періоду і відповідні їм середні квадратич­ні відхилення СКВ[/у'7, а для загального обсягу випуску продукції — передбачувані значення V_t за кроками розрахункового періоду і СКВ. Для визначення поточних заначень в загальному вигляді записують таку систему рівнянь:

V[i] = V_t[i] + CKO[kJ]K_n[k];

S[i] - S₀g[k + 1,/] + СКО[к + \₉і]К„[к + 1];

ЇЛП - F_otog[k + 2,/] + СКО[к + 2J]K_n[k + 2];

Z₌[i] = F_mg[k + З,/] + СКО[к + 3,і]К„[к + 3];          <⁶-³²)

Z.[/] = Z^F_iog[k + 4,/] + (ЖО[£ + 4, і]К„[к + 4],

де S₀, F_oto, Z_go— відповідні показники на початку розрахункового періоду; К_п— випадкова величина, що характеризується нормаль­ним законом розподілу (К=1...Т_р, де Т_р— кількість змінюваних пара­метрів).

Запропонована схема розрахунку відрізняється від традиційної тим, шо власне розрахунок проводиться кілька десятків разів (реа­лізацій). Для кожної реалізації значення обсягу випуску, вартості одиниці готового виробу, фонду оплати праці, вартості ресурсів і сировини на і-му кроці розрахункового періоду змінюватимуть на деяке випадкове значення, що лежить в інтервалі +ЗСКВ ... -ЗСКВ. Передбачається, що значення всіх показників, які розглядаються, підкоряються нормальному закону розподілу. Однак, виходячи з конкретних умов, може бути використаний інший закон розподілу, встановлюваний за допомогою математичної статистики.

При рівноймовірному законі розподілу передбачуваного обсягу випуску готової продукції відповідне рівняння буде таким:

V\i} = V,[i] + (\ + K,[i})KXk},                       (6.33)

де К_г[і] — коефіцієнт, що визначає значення інтервалу обсягу ви­пуску на і-му кроці; K_t[і] — випадкова величина, що підкоряється рівноймовірному закону розподілу в інтервалі +1...-1.

Використовуючи формули (6.31) і (6.32), для кожної реалізації визначають нові значення показника ефективності та прибутковості капітальних вкладень на придбання інтелектуального продукту. Після виконання чергового розрахунку для кожної реалізації зазна­чені значення реєструються, а по закінченні заданої кількості опера­цій проводять статистичну обробку одержаних даних. У результаті такої обробки одержують номінальні значення необхідних показ­ників та їх середні квадратичні відхилення. Необхідна кількість реалізацій продукції, у якій використано інтелектуальний продукт, уточнюється за такими ознаками: відповідність середнього значення критерію, визначеного в результаті статистичних досліджень; вели­чині, обчисленій за номінальними значеннями вихідних даних, і стій­кості значень СКВ, отриманих для декількох значень реалізації.

Якщо купівля інтелектуального продукту здійснюється за раху­нок кредиту, то в результаті розрахунків одержимо, що термін окуп­ності при реалізації зазначеного продукту становить 2,8 періодів, СКВ — 0,3 періоду, при терміні погашення кредиту — 4 періоди. Тоді імовірність того, що термін окупності інноваційного проекту перевищить термін погашення кредиту, визначається в такий спосіб:

а)  обчислюється довірчий інтервал g_t, що дорівнює різниці між
терміном погашення кредиту t_k і терміном окупності п_ок:

8, =h -п,_л =4-2,8 = 1,2,                                              (6.34)

б)  визначається відносний коефіцієнт середнього квадратичного
відхилення СКВ для обраного інтервалу:

x = _gi/CKB = 1,2/0,3 -4,                                             (6.35)

в)  за таблицями, наведеними у довідниках з теорії імовірності,
визначається розмір інтеграла імовірності Ф_х (для нашого ви-
падку Ф_х = 0,986). Отже, тільки в 14 випадках із 1000 тер-
мін окупності може опинитися поза інтервалом +4 ... -4. При
нормальному законі розподілу вихід за межі інтервала рівно-
ймовірний, тому в наведеному прикладі імовірність одержання
від'ємного результату становитиме 14:2=7 випадків із 1000
або 0,007.

Аналогічно може бути визначена імовірність негативного резуль­тату за будь-яким показником, що характеризує привабливість того чи іншого інноваційного проекту. Для показників «внутрішня норма доходності» і «результат інвестицій» можуть бути визначені два значення імовірності:

1)  імовірність того, що значення перевірного дисконту не пере­вищить банківського відсотка за кредит;

2)  імовірність того, що перевірний дисконт матиме хоча б якісь значення, відмінні від нуля.

Методика оцінки інвестиційної привабливості проектів включає розроблення комплексу програмного забезпечення для апроксимації вихідних даних як за допомогою методу найменших квадратів для лінеаризованих функцій і степенів багаточленів, так і з використан­ням методів лінійного програмування для оптимізації складних ба-гатофакторних систем. Рівні імовірності ризику при інноваційному інвестуванні подані нижче.

Значення рівнів імовірності ризику

Але, статичний метод справедливий для довгострокових періо­дів часу. Екстраполяція і статистика виявлених закономірностей змін тих або інших параметрів на короткі проміжки часу (1-2 періоди) може привести до помилок.

В умовах дефіциту або відсутності необхідної інформації фахівці рекомендують використовувати метод експертної оцінки групою не­залежних експертів. Прогнозна оцінка, вироблена такою експерт­ною групою, як правило, суб'єктивна, що слід враховувати під час визначення ризиків. Такі оцінки в наступних процедурах врахову­ються з коефіцієнтом 0.5. Коефіцієнт правильності прогнозів визна­чається за допомогою співвідношення:

К = (К_С +0.5K_YM)-K_H ,                                    (6.36)

де К_с — кількість правильних прогнозів; К_уч — кількість умовно правильних прогнозів; К_и — кількість неправильних прогнозів.

Відповідно до статичних досліджень правильність експертних оцінок значно нижча, ніж 50 % . Основна причина неточності екс­пертних оцінок ризику прийняття інвестиційного рішення полягає у відсутності обліку системності явищ економічного життя. Однак, сучасні дослідження, зокрема у сфері «нечіткої» логіки, дають змогу істотно підвищити точність експертних оцінок ризику. Так, групою вчених розроблений «нечіткий калькулятор», за допомогою якого розраховуються як точні числа, так і нечіткі «розмиті» величини. Розроблено також універсальну експертну програму оцінки альтер­нативних рішень і проектів.

У методі оцінки ризику В. Шарлеяк базовий показник викорис­товується очікуваний прибуток, що виводиться із статичних даних про його рівень протягом заданого відрізку часу. Розмір очікуваного прибутку визначається відповідно до середньої галузевої норми до­ходності і тенденцій розвитку економіки. Методом В.Шарле можна користуватися в умовах стабільної економіки.

Вченими запропоновано також спосіб оцінки ризику в умовах дефіциту інформації про тенденції розвитку того чи іншого сектору ринку. Очікуваний прибуток зумовлений імовірнісним чинником на­стання визначеної фази економічного розвитку і відповідного їй рів­ня доходу.

Очікувана норма доходу:

т

■^{х =} ц^р»^х„,                                                     (6.37)

де Р_п — імовірність настання визначеної фази економічного розвит­ку; п — кількість виділених фаз економічного розвитку (становищ).

Нині економіка України переживає спад, що може бути охарак­теризований як середній між «глибоким» і «невеликим». У розрахун­ках ризиків можуть бути прийняті показники «невеликого спаду» — все залежить від галузі, в якій передбачається реалізувати іннова­ційний проект.