Коротка історія копірайта

1790 рік. Уперше прийнятий закон, що вводить правило копірайта. Закон захищає авторів книг, карт і креслень. Автор твору має права на свій витвір протягом 14-ти років і після закінчення цього терміну має право продовжити його ще на 14 років. Реєстрація проводиться в міс­цевих судах.

1802 рік. Копірайтом дозволено захищати будь-які видання, що ви­йшли з друкарні.

1831 рік. Право на копірайт одержують композитори. Нотні записи їхніх творів заборонено передруковувати і продавати без дозволу. Термін дії копірайта продовжений до 28 років з правом пролонгації ще на 14 років.

1856 рік. Копірайтом дозволено захищати драматичні твори.

1865 рік. Копірайт поширюється на фотографії.

1886 рік. Підписано першу повномасштабну міжнародну угоду про захист авторських прав «Бернську конвенцію». її метою було забезпечення взаємного визнання авторських прав різними державами і встановлення міжнародних норм для їхнього захисту. Європейські країни домовилися створити єдину процедуру реєстрації авторських прав, а не реєструвати копірайт у кожній окремій державі. Бернська конвенція неодноразове переглядалася і доповнювалася.

1897 рік. Музичні твори заборонено виконувати без дозволу автора.

1909 рік. Прийнято правило, відповідно до якого авторські права здо­буваються після першої публікації (обнародування) добутку.

1912 рік. Копірайтом дозволено захищати кінофільми. Раніше вони вважалися галуззю фотографії.

1952   рік. В Женеві підписана перша міжнародна конвенція про захист авторських прав.

1953   рік. Копірайтом дозволено захищати абсолютно всі літературні твори.

1971 рік. Підписано Паризьку конвенцію про захист авторських прав. 1978 рік. Термін дії копірайту знову продовжений. Тепер він діє де смерті автора і залишається в силі ще 50 років.

1980 рік. Копірайтом дозволено захищати комп'ютерні програми.

1982   рік. У законодавство США вносяться доповнення, які дозволяють засудити порушників закону про копірайт до великих штрафів і тюрем­ного ув'язнення.

1983   рік. Знаковий судовий процес. Британська Енциклопедія подала в суд на органи шкільної освіти США, звинувативши їх в тому, що вони виготовляють для шкіл навчальні телепередачі, в яких активно вико­ристовують інформацію з енциклопедії. Ці передачі транслюються в ба­гатьох школах, крім того, доступ до записів мають всі бажаючі школярі і їхні батьки. Суд став на сторону Британської Енциклопедії, вирішивши, що педагоги порушили закон про авторські права.

1990    рік. Копірайтом дозволено захищати архітектурні проекти, ком­п'ютерну графіку, художні інсталяції та перформанси.

1991    рік. Об'єктом судової суперечки стали телефонні книги. Одна компанія-видавець подала в суд на іншу, обвинувативши її в тому, що вона надрукувала аналогічну інформацію. Суд ухвалив, що адреси і телефони жителів того чи іншого міста не можуть захищатися копірайтом, том> що вони є «колекцією фактів», яку кожен вправі збирати і публікувати.

1992    рік. Заборонено переписувати і відтворювати музичні записи без дозволу власників прав на них. Приватний звукозапис дозволений винят­ково для домашнього користування.

1993    рік. Перший процес про порушення прав копірайта в Інтернеті. Журнал Playboy засудив власника інтернет-сайту, що «вивісив» на ньом> відскановані фотографії дівчин з журналу.

1994    рік. Заборонено нелегальний запис виступів музикантів і пере­запис відеокліпів.

1995    рік. Прецедентний судовий процес про порушення авторських прав в Інтернеті. Один з користувачів сервера помістив на ньому мате­ріали, захищені копірайтом. Власник авторських прав подав в суд на власника сервера. Суд виправдав інтернетника.

1996    рік. У Женеві представники 160-ти країн світу підписали доку­менти про створення Всесвітньої організації із захисту інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization).

1998 рік. Новий закон обмежив можливості використання комп'ю­терів для копіювання і відтворення творів, що захищаються копірайтом. Копірайтом дозволено захищати форму корпуса судна.

2001 рік. Журналіст, позаштатний співробітник газети New York Times, виграв процес проти цього видання. Причиною позову стало те, що New York Times виклала ряд його матеріалів у базу даних, запро­поновану для комерційного використання.

В 2003 році Управління у справах копірайта США одержало більше 600 тисяч заявок на реєстрацію авторських прав. В 500 випадках у реє­страції було відмовлено, оскільки подавачі заявок були визнані плагіато­рами. За станом на 2001 рік в базі дані Управління було близько ЗО міль­йонів творів, що захищені копірайтом.