7.5. Дослідження проблем глобальної інформаційної мережі Internet у США та країнах Європи, формування законодавства у цій сфері

Слід зазначити, що з моменту виникнення і створення Глобаль­ної мережі Internet у США більше уваги приділяється проблемам, які стосуються саме Internet. Кількість постійних користувачів ме­режі у світі перевищила 900 млн. Безумовним лідером є США (біля 154 млн постійних користувачів Internet, або 76 відсотків від усього дорослого населення). Країни Західної Європи додають значних зу­силь, щоб наздогнати США. Вже сьогодні більше 113 млн європей­ців є постійними користувачами мережі Internet, що складає майже 36 відсотків від усього дорослого населення. Загальні темпи при­росту кількості хостів в Європі складає 23,8 процентів.

Однак що Глобальна мережа, як і інші регіональні, містить в собі велику кількість інформаційних систем, які в поєднанні а засобами передачі складають мережі. Тому всі питання, які вирі­шуються в Internet слід вирішити, перш за все, для інформацій­них систем.

Регулювання питань, пов'язаних з інформаційним наповненням Internet та правовими аспектами функціонування — складна і делі­катна справа. Країн, в яких є спеціальне законодавство, що стосу­ється Internet, в Європі небагато. Однією з таких країн є Німеччина. Німецькі законодавці, наприклад, у червні 1997 року прийняли спе­ціальний закон про мультимедіа. Цим законом, наприклад, перед­бачається контролювання матеріалів, які розміщуються в Internet.

У липні 1997 року на засіданні Ради міністрів країн ЄС в Бонні була прийнята Декларація про принципи використання Internet у майбутній Європі. В Декларації, зокрема, записано, що Internet — провайдери в цілому не відповідають за інформацію, яку одержують їх клієнти з Internet. Крім того, було схвалено принцип недискримі-наційного оподаткування при використанні Internet в електронній торгівлі. Але Internet проголошений «вільною зоною торгівлі», як це пропонувалось США.

Цікавим є те, що офіційними органами США з одного боку підкрес­люється необхідність обмеження державного втручання в Інтернет, чим пояснюється його бурхливий розвиток, а з іншого боку, Конгрес США вже прийняв і розглядає більше десяти законопроектів, прис­вячених Інтернет (бібліотека Конгресу — http://thomas.loc.gov). Про­ект закону про захист персональної інформації в Інтернеті передбачає введення заборони для федеральних відомств на надання доступу до конфіденційних записів про індивідів через Інтернет. Проект закону про сімейний доступ до Інтернету спрямований на забезпечення бать­ків засобами контролю за змістом, до якого мають доступ їх діти че­рез Інтернет. Провайдери послуг Інтернету повинні надавати прог­рамне забезпечення, яке дозволяє здійснювати такий контроль.

Заборона на використання Інтернету для азартних ігор, укладання парі, проведення лотерей та інших засобів вилучення грошей у на­селення передбачає законопроект «Про заборону на азартні ігри в Інтернеті»

1. Проблеми конфіденційності у сфері інформаційних відносин у США, Японії та ряді країн Європи

Багато уваги приділяють США на даному етапі і питанням кон­фіденційності, яку асоціюють з концепцією особистої свободи. Лег­кий доступ до інформації в інформаційних системах і в Глобальній інформаційній інфраструктурі (GII) в цілому, можливість її багато­разового використання і миттєвої передачі можуть призвести до зни­ження рівня конфіденційності. Тому однією з необхідних умов ус­пішного ведення бізнесу вважається забезпечення конфіденційності.

У червні 1995 року Робоча група з питань конфіденційності у скла­ді Цільової групи з питань інформаційної інфраструктури уряду США (ПТЕ) опублікувала звіт — «Конфіденційність і національна інфор­маційна інфраструктура: принципи надання і використання особис­тої інформації». У звіті наведено низку принципів, які регламен­тують збір, обробку, зберігання і повторне використання особистих даних. Ці принципи, які базуються на основі розроблених Організа­цією економічного співробітництва і розвитку «Основних принци­пів захисту конфіденційності та міжнародного потоку персональних даних», об'єднують принципи доброчинної практики в роботі з ін­формацією. Крім того, принципи конфіденційності визначають умо­ви, які регулюють отримання, розголошення і використання конфі­денційної інформації, її цілісність та якість.

У квітні 1997 року Комітет з інформаційної політики Цільової групи ПТЕ видав проект документу — «Варіанти забезпечення кон­фіденційності в системі Національної інформаційної інфраструкту­ри». В цьому документі аналізуються інформаційна практика США і громадська думка, які стосуються конфіденційності інформації. Ме­тою є пошук оптимального балансу між розумінням особистої кон­фіденційності та вільним потоком інформації в демократичному електронному суспільстві.

Доречно буде відмітити, що питання конфіденційності, як вони загалом називаються у США, розглядаються у багатьох країнах, в тому числі й в Україні.

Деякі країни прийняли закони, які вводять принцип саморегу­лювання в промисловості або передбачили адміністративні заходи по захисту прав конфіденційності своїх громадян.

Однак, на думку урядових кіл США, відмінності цих законів мо­жуть призвести до порушення міжнародних потоків даних. Так, Єв­ропейський Союз (ЄС) прийняв директиву, яка забороняє передачу особистих даних в країни, які, за його думкою, не приймають на­лежних заходів по захисту конфіденційності громадян країн ЄС.

Центральною проблемою в СЩД вважається безпека і надійність мережі GII. В офіційних джерелах наголошується, що користувачі Internet повинні бути впевнені, що їх дані захищені від несанкціо­нованого доступу, інакше вони не будуть користуватися нею з ко­мерційною метою. Безпека мереж GII потребує, на їх думку:

1)  безпечних і надійних мереж телекомунікацій;

2)  ефективних засобів захисту інформаційних систем, які під­ключені до цих мереж;

3)  ефективних засобів ідентифікації і забезпечення конфіденцій­ності електронної інформації для захисту даних від несанк­ціонованого доступу;

4)  добре підготовлених користувачів мережі GII, які розуміють як захистити свої системи і дані.

Особливо важливою є розробка надійних процедур сертифікації, які підтримують передачу підписів по комп'ютерним каналам, що дозволить користувачам знати, з ким вони спілкуються в мережі.

Для створення електронної комерції у США підтримується роз­виток добровільної, ринково-орієнтованої інфраструктури управлін­ня криптографічних ключів, які забезпечили б ідентифікацію, ціліс­ність і конфіденційність інформації. Велику надію в США викликає приватний сектор, ведуча позиція якого здатна призвести до стрім­кого розвитку інформаційних систем, мереж Internet. Якщо приват­ний сектор та уряд будуть діяти узгоджено, це відкриє величезні мож­ливості для комерційної діяльності.

Підводячи підсумки, слід звернути увагу на те, що переважною формою правової охорони програмного забезпечення за кордоном є авторсько-правова охорона.

Практично у всіх зарубіжних країнах програми патентуються ли­ше у виключних випадках. При цьому можливі варіанти одночасної охорони програм ЕОМ нормами як патентного, так і авторського права. Іншими словами, в охороні цього об'єкту має місце «множин­ність охорони». У процесі формування правової охорони програмно­го забезпечення ЕОМ за кордоном умовно можна виділити два етапи:

• перший етап — до середини 70-х років, пов'язаний головним чином з використанням переваг патентного законодавства;
• другий етап — з середини 70-х років, в основному з авторським правом.

У літературі констатується, що самі по собі програми ЕОМ є непа-тентоздатними. Однак їх комбінація, наприклад, з промисловим спо­собом або з машиною, в якій використаний такий спосіб, може бути визнана патентоздатною. При цьому патентна охорона розповсю­джується на суть програми ЕОМ, забезпечує виключне право патен-товолодільця на використання і продаж програми протягом певного періоду часу.

Основним способом забезпечення інтересів осіб та організацій, які створюють програмний продукт, виступають конкретні угоди (лі­цензійні договори), відповідно до яких передається право на вико­ристання об'єкту, що охороняється, на відповідних, чітко встанов­лених умовах, з дотриманням, як правило, принципу таємності змісту угоди.

За об'єкти правової охорони в більшості високорозвинутих країн (США, Японія, Великобританія та ін.) розглядаються програми для ЕОМ, а в деяких країнах і бази даних. Таким чином, ця тенденція притаманна не тільки національному законодавству зарубіжних країн, але й міжнародній практиці правової охорони програмного забезпечення ЕОМ.