У процесі експлуатації ОФ зношуються при збереженні натуральної форми. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними фондами своєї споживної вартості. Знос – щорічне зниження вартості ОФ, повна або часткова втрата споживчої вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів:

а) фізичний;

б) моральний.

Фізичний знос основних фондів пов'язаний, як правило, з їх використанням і виявляється в руйнуванні, поломках.

Фізичний знос – матеріальне зношення окремих елементів ОФ. Він відбувається нерівномірно навіть на однакових ОФ.

Фізичний знос ОФ залежить від:

• якості ОФ;
• особливостей технологічного процесу;
• якості догляду за ОФ та їх обслуговування;
• кваліфікації робітників та їх відношення до ОФ.

Моральний знос – знос ОФ внаслідок впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та обладнання.

Поява нових більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування і експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих ОФ ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих ОФ призводить до того, що на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція, підвищується її собівартість в порівнянні з тією, що виготовляється на більш сучасних машинах та обладнанні. А це недопустимо в умовах ринкової економіки.

Існує дві форми морального зносу: 1) втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві; 2) втрата вартості діючих, фізично придатних машин внаслідок того, що випущено нові, кращі, більш потужні.

Для відшкодування зносу ОФ підприємства нараховують амортизацію.

Амортизація – процес систематичного перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або покращення протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених законодавчими актами.

Амортизація здійснюється з метою повної заміни ОФ при їх вибутті. Накопичення коштів у вигляді амортизаційних відрахувань здійснюється за рахунок надходження виручки від реалізації готової продукції.

Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості ОФ і норм амортизації. Визначена у відсотках сума амортизації показує, яку частку своєї балансової вартості щорічно переносять ОВФ на виготовлену продукцію.

Розрахунок норми амортизації проводять за формулою:

,                                               (3.1)

де      Н_АМ – норма амортизації, %;

Ф₁ – балансова вартість ОФ, грн.;

Ф₂ – ліквідаційна вартість ОФ, грн.;

К_А – нормативний строк служби ОФ, років.

Сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:

,                                           (3.2)

де      А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Б_А – балансова вартість ОФ на початок звітного кварталу, грн.;

Н – норма амортизаційних відрахувань, %;

І – офіційний індекс інфляції кварталу, що був попереднім перед звітним, %.

Балансова вартість ОВФ визначається по кожній групі ОФ окремо. Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

ОФ розподіляють по групах:

1. Споруди, будівлі, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки і їх частини.

2. Автомобільний транспорт і запасні частини до нього; меблі; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти.

3. Будь-які інші ОФ, які не включені до груп 1 і 2.

Балансова вартість групи ОФ на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б_А = Б₁ + П_А – В_А – А_А,                                      (3.3)

де      Б_А – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;

Б₁ – балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, попереднього звітному;

П_А – сума витрат для придбання ОФ, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інші витрати на поліпшення основних фондів протягом періоду, попереднього звітному;

В_А – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, попереднього звітному;

А_А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, попередній звітному.

З 1 липня 2000р. з введенням П(С)БО №7 “Основні засоби”[1] підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий і бухгалтерський.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (рівномірна експлуатація об’єкта, пов’язаного з експлуатацією різноманітної продукції; незначний моральний знос);

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість (об’єкт використовується у виробництві залишкової різноманітної продукції вартості; швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос; необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів);

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється (об’єкт використовується у виробництві зменшення різноманітної продукції залишкової вартості; швидкий фізичний та моральний (або тільки моральний) знос; необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання (об’єкт використовується у виробництві різноманітної продукції; швидкий фізичний та моральний (або тільки моральний) знос; необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів; строк експлуатації об’єкта вимірюється цілим числом років);

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів (об’єкт використовується для виробництва одного виду продукції або надає один вид послуг; не рівномірна експлуатація об’єкта; економічна ефективність, що є складовою основних засобів, зменшується не просто протягом часу, а залежно від експлуатації об’єкта; строк корисного використання об’єкта безпосередньо визначається його ресурсом: кількість вироблених за його допомогою одиниць продукції, пробігом, годинами роботи тощо);

6) зменшення залишкової вартості (податковий). Не враховується строк експлуатації; не враховується фізичний і моральний знос; не враховуються виробничі фактори використання;

7) прискореної амортизації (податковий). Розрахована в основному для мети оподаткування; не допрацьована нормативно.

При використанні прямолінійного методу амортизації, орієнтованого на рівномірний фізичний знос ОФ, норма амортизації встановлюється у відсотках до балансової вартості кожної з груп ОФ на кінець звітного періоду. Тобто для нарахування амортизації основні фонди поділяють на три групи, які мають наступні квартальні норми амортизації:

група 1 – 1,25%. Будівлі, споруди,  передавальні пристрої;

група 2 – 6,25%. Транспортні засоби, вантажні й легкові автомобілі; меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти, ЕВМ та ін.;

група 3 – 3,75%. Інші основні фонди, що не ввійшли до 1 і 2 груп, включаючи сільськогосподарські машини, багаторічні насадження тощо.

Якщо основні фонди були придбані або введені в експлуатацію після 1.01.2004 р., то згідно з                       для нарахування амортизації вони поділяються на 4 групи і мають наступні квартальні норми амортизації:

група 1 – 2 %; Будівлі, споруди,  передавальні пристрої;

група 2 – 10%. Транспортні засоби, вантажні й легкові автомобілі; меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти;

група 3 – 6%. Інші основні фонди, що не ввійшли до 1 і 2 груп, включаючи сільськогосподарські машини, багаторічні насадження тощо

група 4 – 15 %. ЕВМ, мобільні телефони та запчастини до них.

Причому амортизація об’єктів 1 групи провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта 100 НМДГ (на сьогодні - 1700 грн.), а залишкова вартість відноситься до складу валових витрат, а вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля (підпункт 8.3.7. статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР). Амортизація ж об’єктів всіх інших груп провадиться до повного перенесення вартості об’єкта на вартість продукції або послуг.

При використанні рівномірноприскореного методу амортизації в перші чотири роки застосовують підвищені норми, що дозволяє перенести на собівартість продукції дві третини їх початкової вартості. Вартість ОФ, що залишилася після цього, переноситься за стабільними заниженими нормами амортизації по кожному із років служби, що залишилися, в межах прийнятого амортизаційного періоду. Це дозволяє підприємствам в умовах інфляції швидше окупити виробничі витрати і направити їх на подальше оновлення ОФ.

При використанні прискореного методу амортизації застосовують такі норми прискореної амортизації:

1) рік експлуатації – 15%;

2) рік експлуатації – 30%;

3) рік експлуатації – 20%;

4) рік експлуатації – 15%;

5) рік експлуатації – 10%;

6) рік експлуатації – 5%;

7) рік експлуатації – 5%.

Прискорена амортизація ОФ може застосовуватись підприємствами тільки по третій групі ОФ. Рішення про прискорену амортизацію приймається підприємством самостійно.