3. КОНСПЕКТ КЛЮЧОВИХ ТЕМ КУРСУ

Тема 1. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА ЗАВДАННЯ ЛОГІКИ

1.1. Поняття мислення.
Логіка як наука про правильне мислення

Визначення логіки як науки. Логіка — це наука, яка вивчає мислення людини. Сутність мислення осягається в межах низки наук — філософії, психології, фізіології вищої нервової діяльності, кібернетики тощо. У такій частині філософії, як гносеологія, формуються важливі положення про мислення:

• мислення й свідомість є функцією мозку і відображають процеси і явища об’єктивного світу; це відображення здійснюється за допомогою відчуттів, сприйнять, уявлень, пам’яті, міркувань;
• мислення є опосередкованим і узагальненим відображенням дійсності і здійснюється в логічних формах понять, суджень, умовиводів;
• за допомогою мислення осягають такі сторони реального світу, які не можуть бути розкриті за допомогою тільки чуттєвих форм відображення дійсності — відчуттів, сприйнять, уявлень;
• критеріями істинності є практика, досвід, краса, моральні норми, логічна несуперечність, корисність, успіх тощо;
• думка виражається у звукових, письмових або інших знаках, символах як природної, так і штучної мови;
• логіка широко використовує формалізацію і формалізовані мови;
• у мисленні формальна логіка вивчає логічні форми й формально-логічні закони побудови думки;
• логічні висновки мають необхідний, об’єктивний, неминучий, обов’язковий характер.

Психологію теж цікавить мислення, але вона вивчає психологічні особливості мислення індивідів, тобто вплив на мислення особливостей психіки індивіда, його темпераменту, мотивацій, настрою тощо. З позиції психології мислення нормальної людини і марення божевільного однаково закономірні, а з позицій логіки мислення розглядається таким, яким воно повинно бути, щоб не відхилитись від істини. Логіку не цікавить питання про те, хто мислить (юнак або старець, чоловік або жінка, геній або божевіль­ний, жебрак або багач, керівник або підлеглий, студент або професор, учень або учитель), а для психології це дуже важливо.

Розумовий процес супроводжується певними обмінними процесами, енергетичними затратами, залежить від наявності, якості і кількості певних речовин в організмі — фосфору, глюкози, алкалоїдів, галюциногенів і т. п. Певна енергетична «підзарядка» мозку може відбуватися за рахунок активізації обмінних процесів. Вивчення цих процесів підпорядковано фізіології вищої нервової діяльності.

1.2. Структура логіки

Назвою дисципліни «Логіка» об’єднуються багато різних логік. Одну з класифікацій головних напрямів дослідження в сучасній логіці пропонує А. Т. Ішмуратов (див.: Ішмуратов А. Т. Вступ до філософської логіки: Підручник. — К.: Абрис, 1997. — С. 15—16).

·   Теоретична логіка:

теорія доведень;

теорія аналізу (аналітика);

формальна семантика.

·   Практична логіка:

логіка дій;

логіка рішень;

евристика;

праксеологія;

конфліктологія.

·   Філософська логіка:

онтологія (вільна від онтологічних припущень логіка, часова, динамічна логіка);

естетика (логіка тропів, метафор, аналогій);

етика (аксиологія, деонтична логіка, логіка оцінок, норм, імперативів);

філософія права, політики, ідеології;

принципи аналітичної філософії.

·   Логічний аналіз мови:

теорія комунікацій, теорія аргументації, теорія мовленевих актів;

аналіз дискурсу, дискусій;

риторика;

семіотика.

·   Логіка інформаційних технологій:

когнітологія;

логіко-когнітивний аналіз;

комп’ютерна логіка;

логічне програмування;

«штучний інтелект».

·   Метапроблеми логіки:

історія логіки;

соціологія логіки;

філософія логіки;

викладання логіки.

1.3. Мова логіки

Фундаментальним поняттям формальної логіки є логічна форма. Її можна визначити як форму взаємозв’язку частини мислимого змісту. Певний спосіб зв’язку може бути одним і тим самим для необмеженої кількості тверджень. Загальна структура логічної форми складається з:

¨    суб’єкта (S) — частини, що відповідає предмету твердження;

¨    предиката (Р) — частини, що відповідає тому, що говориться про даний предмет;

¨    зв’язків «є» (–) або «не є» (~).

S і Р — це змінні знаки логіки; «є» (–), «не є» (~), «всі» та «деякі» — постійні знаки.

Існують три види знаків за характером їх відношення до об’єктів, які позначаються як:

3    іконічні знаки (знаки-копії), значення яких повністю визначається тим предметом, якому вони відповідають (фотографії, картини, відбитки пальців тощо);

3    знаки-символи, які фізично ніяк не пов’язані з об’єктами, які вони позначають (слова природної мови, дорожні знаки тощо);

3    знаки-індекси, значення яких повністю визначаються тим контекстом, у якому вони виявляються.

Речення простої логічної форми або структури можуть вступати між собою у логічний зв’язок, утворюючи речення більш складної логічної форми або форми, загальної для багатьох подібних суджень різного конкретного змісту. З поняттям логічної форми тісно пов’язане поняття формально-логічного закону. Довільний фор-
мально-логічний закон є не що інше, як відношення між логічними формами думки, і характеризується фактором необхідності. Це оз­начає, що формально-логічні закони не залежать від волі людей, вони не можуть бути порушені без завдання шкоди пізнанню істини.

1.4. Значення логіки для науки і практики

З наведеної класифікації логічних дисциплін можна зробити висновок, що логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти і знання, систематизувати їх і визначити точну суть понять і суджень. Особливо важливе значення вона має для:

• науки (логіка — «цариця» наук, вона розширює творчі здібності науковців, створює універсальну метамову науки, наводить мости через «прірву» між гуманітарними та природничими науками, прокладає шляхи до інтеграції наукового знання);
• економічної діяльності (важко уявити теорію і практику економічної науки, економічного життя без поняття ефективності, раціональності, логічної обґрунтованості);
• права (судові процеси, законодавча діяльність, нотаріальна справа тощо принципово неможливі без логічної аргументації);
• політики (саме логіка допомагає обмежити емоційні оцінки і дії, досягти зрівноважених рішень, консенсусу);
• точного відображення думок в усній та письмовій формах (логіка виховує дисципліну думок, навички раціональної легітимації соціальної поведінки, професійну грамотність);
• коректного ведення дискусій (логіка стимулює критичне мислення, аналітизм, культуру дискурсу);
• інформатики, діалогу з ПК (принципи логіки є базовими для інформатики, на них спирається побудова комп’ютерів і комп’ю­терних програм).

Сучасна логіка за предметом і проблематикою є наукою гуманітарною (вона є частиною філософського знання), за методами вона близька до математики, за цілями вона повинна поєднати природні потенції людини до мислення з точністю сучасного наукового стилю мислення і з метафоричністю, образністю гуманітарної думки.

Висновки. Логіка — це наука про форми і закони правильного мислення. Вона є своєрідним знаряддям інтелектуального тренінгу, формує логічну культуру, допомагає на науковій основі розв’язува­ти теоретичні і практичні проблеми в будь-якій сфері діяльності.

Достаточно интересно, что все больше и больше в обществе становится людей, так или иначе причастных к бизнесу, хотите быть одним из них? Тогда самое время задуматься о подборе бизнес школы для вас или ваших детей.